понеділок , 18.12.2017

Тернополянин Василь Безкоровайний є автором багатьох музичних творів, які відомі за межами України

Не дарма кажуть, що українці – народ співучий. Яскравим, ба навіть чи не найяскравішим прикладом цього є відомий композитор, піаніст, диригент та музичний діяч Василь Безкоровайний.

Василь Васильович Безкоровайний з’явився на світ 12 січня 1880 року в Файному місті.

Вже з юних літ хлопець проявив себе у музичній сфері. Так, навчаючись у Тернопільській українській гімназії та Учительській семінарії він також співав у церковному хорі.

Через деякий час ще одним захопленням юнака став смичковий оркестр, який він вдало створив зі своїми друзями.

Згодом Василь переїздить до Львова. Причиною цьому стало його бажання здобути вищу освіту. Так, він не лише вступає до Консерваторії, проте також отримує спеціальність у Політехнічному університеті (“Львівська політехніка”).

У консерваторії хлопець показав себе надзвичайно вдало, а завдяки таким відомим викладачам як С. Невядомські та М. Солтис зумів значно покращити як композиторські, так власне і гральні навички.

Василь був трудоголіком та любив займатися кількома справами одночасно. Згодом це відбилося на його здоров’ї.

Значні проблеми змусили хлопця взяти вимушену відпустку та поїхати на лікування. Спочатку в Абаку над Адріатичним морем (там він був декілька років), а опісля – на Гуцульщину. Через проблеми з серцем лікарі радили йому більше часу проводити на свіжому повітрі, а також гуляти у лісовій місцевості, зокрема там, де ростуть хвойні.

Після тривалого лікування Василь повертається до навчання. Свої студії він продовжує уже у Львівському університеті на факультеті філології.

Після завершення навчання Василь одразу влаштувався на роботу в академічну гімназію, а також у Вищий музичний інститут. Через деякий час його перевели у Новий Торг, де він був три роки. Опісля чоловік працює у Станиславові (нині Івано-Франківськ), де також організовує хор “Боян” та засновує Музичну школу.

У 1912 році Василь повертається до рідного Тернополя. Тут він вчителює в українській гімназії, а також займає посаду диригента хору “Боян”.

У 1919 році польське військо заарештовує Безкоровайного та ув’язнює у Сталкові, що недалеко від Каліша. Причину арешту Василеві ніхто не пояснив.

Навіть такі події не зламують дух митця. Так, після повернення з арешту в Тернополі Безкоровайний організовує філію Львівського Вищого музичного інституту, а в «Бояні» — оркестр.

Коли обставини геть загострилися Василя перевели до Золочева, де через кілька днів звільнили.

Після звільнення у митця просинається друге дихання. Він не лише активно пише музичні твори, але й займається організаторською діяльністю. Так, Василь створює філію Музичного інституту, драматичний гурток та два оркестри – духовий і смичковий.

У 1935 році Василь знову переїздить до Тернополя. Саме тут він пише свої найвизначніші твори, серед яких “Думи мої”, кілька сонет та ноктюрн, оперета “Наталка Полтавка” для оркестру, музика до “Мина Мазайло” тощо.

У 1944 році Василь разом з дружиною переїздить до Австрії, а з 1948 року на постійній основі починає жити у США.

В Америці Безкоровайний керує українським хором, проводить заняття гри на фортепіано, пише композиції та виступає з концертами.

У листопаді 1956 року симфонічний оркестр вперше виконав його твір “Українська різдвяна увертюра”

Помер відомий митець та композитор 5 березня 1966 року.

На сьогодні творча спадщина Василя Безкоровайного налічує кілька сотень музичних творів, які відомі не лише в Україні, але й в усьому світі.

Христина Слота

Додати коментар

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Free WordPress Themes - Download High-quality Templates