Неділя , 20.09.2020

Перевагу у дитячих садочках надаватимуть дітям з місцевою реєстрацією – сьогодні це вже загальноукраїнська тенденція

Децентралізація почалася не з політичних питань. Як відомо, у 2017 році у бюджетному законодавстві відбулися перші суттєві зміни.

Ухвалений Верховною Радою Закон про державний бюджет на 2017 рік містив кілька значних новацій, які з одного боку передають місцевим громадам більше повноважень, а з іншого — перекладають на них і додаткові зобов’язання, зокрема щодо фінансування харчування дітей у школах, утримання дитячих садочків, перевезення  пільговиків.

За висновками експертів Асоціації міст України, сумарно видатки місцевих бюджетів у 2017 році зросли майже на 30 млрд грн. Це додаткове навантаження, яке покрито ледь наполовину.

Скажімо, у 2017 і 2018 роках додаткові видатки місцевих бюджетів обласних центрів у середньому удвічі перевищують передані додаткові доходи до місцевого бюджету. Однак, згідно статті 142 Конституції України:

«Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою». Тож, виходячи з Основного закону такі речі, як гарантоване право на освіту, включно з дошкільною, пільги на транспорт, медицину мали б оплачуватися державою.

Відповідальність за бюджет і фінансову політику несуть уряд та народні депутати.  Проте уже у 2017-му більше двох третин громад або 76 % від загальної кількості недоотримали освітньої субвенції. Говорячи простою мовою — ці громади просто «кинули». Їм не дали коштів, які гарантували законом про державний бюджет на 2017 рік.

Відповідно кошти на зарплати освітян та інших бюджетників доводилося перекидати з інших статей місцевих бюджетів, в тому числі з інфраструктурних проектів, до яких належить будівництво нових дитячих садочків.

Відтак обіцянки міністра освіти Лілії Гриневич про те, що у 2018 році буде створено додатково більш як 34,9 тис місць у садочках, можуть залишитися фантазіями.

Реальність проста — держава на це коштів не передбачила, додаткових податків на місцевий рівень не передала і ще й докинула на місцевий рівень фінансових зобов’язань. Коштів ледь вистачає, щоб «підтримувати штани» і покривати нагальні потреби, такі як виплата зарплат технічному персоналу.

Закон вимагає — спочатку думай про громаду

Місцеве ж самоврядування, згідно закону, зобов’язане дбати, у першу чергу, про свою громаду. Зокрема Бюджетний кодекс, ЗУ «Про місцеве самоврядування» чітко передбачають, що усі повноваження мають бути забезпечені фінансовим ресурсом. Ст.140 Конституції змушує самоврядування діяти виключно у рамках закону.

«Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи», – каже буква закону.

Усі міські голови, депутати місцевих рад, мусять діяти виключно у рамках нового законодавства про децентралізацію, бо інакше їм загрожує кримінал, вже за порушення посадових обов’язків. Це стосується і норм, які зобов’язують голову, у першу чергу, забезпечувати нормальний рівень послуг своєї громади. Це законодавство діє і у випадку надання місця у садочку. Маємо колізію.

Конституція гарантує кожному громадянину право на дошкільну освіту. Ці права затверджені на державному рівні. Конституція каже, що за права та пільги, встановлені на державному рівні, має платити держава.

А державні органи, зокрема уряд та парламент (який ухвалює закони) перекладають обов’язки за їх виконання – на місцеве самоврядування. При цьому фінансів на це не дають.

Вимога про реєстрацію — вимушений, але необхідний крок

Оскільки місцеві громади залишилися фактично на самофінансуванні, у них немає іншого виходу, як провести облік всіх дітей, які проживають на території громади, щоб розуміти, скільки потрібно виділяти на це коштів.

Тому багато громад – від обласних центрів до новостворених – просто вимушені вимагати наявність реєстрації дитини в своєму населеному пункті, щоб вести облік. Це не винахід і не забаганка Тернополя.

Таке рішення, зокрема, ухвалила Львівська міська рада, де батьки скаржилися на відсутність місць у садочках для львів’ян тоді, як садочки відвідували діти з області. Про це повідомила Наталія Клочко, спеціаліст управління освіти Львівської міськради, коментуючи нещодавнє рішення міського виконкому Львова.

Така ж ситуація склалася й у Луцьку на Волині. І навіть у сільських громадах Чернігівщини у Бобровицькому районі.

Як не дивно, але й у розвиненій Європі, щоб отримувати будь-які послуги на місцевому рівні, включно з місцем у садочку чи школі, обов’язково потрібно реєструватися за місцем проживання. Робиться це для обліку. А в Україні може бути кілька виходів.

Перший, коли держава, як про це говорить стаття 142 Конституції, надасть громадам необхідний ресурс, щоб забезпечити права, встановлені на рівні закону, а громади будуть дбати про будівництво більшої кількості садочків.

Другий, якщо сусідні громади будуть чесно платити за місця у садочках для своїх дітей, як, наприклад, робить Байковецька громада. Третій, коли хтось із батьків зареєструється у тому місті, де він працює або проживає.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*