Терноград оперативно. достовірно. цікаво Тернопільщина багата талановитими людьми. Яскравим цьому прикладом є Теофіль Демчук – відомий український актор, історик театру, театральний діяч та педагог.
Теофіль Семенович Демчук народився 20 вересня 1896 року в місті Тернопіль.
На превеликий жаль, достеменної біографії митця немає. Є лише окремі дати, отримані з окремих записів та щоденника самого Теофіля.
Впродовж 1908-1911 років Теофіль отримує освіту в українській гімназії в Тернополі. Через деякий час після закінчення навчання, а саме з 1915-1917 років, Демчук займає посаду адміністратора театру «Тернопільські театральні вечори», а також виступає там в ролі актора.
У 1918 році Демчук переїжджає до Києва. Там впродовж кількох місяців він працює у Державному народному театрі П. Саксаганського. На сьогодні достеменно невідомо, чому Демчук залишив роботу в київському театрі, проте вже на початку листопада 1918-го він повертається в рідне місто, де освоює роботу телеграфіста залізничної станції.
Все ж любов до театру бере верх. Так, в кінці грудня 1918 року Теофіль разом з Миколою Бенцалем заснував Український театр. Наступного року в березні його перейменували у Новий Львівський театр.
Окрім активної роботи в Тернополі, Теофіль працював й в інших містах України. Зокрема у січні 1920 року він став співзасновником Нового драматичного театру ім. І. Франка.
Того ж року, проте вже в липні Демчук повертається до Тернополя та разом з Мар’яном Крушельницьким засновує драматичний театр. Деякий час Теофіль був керівником театру, проте після хвороби залишив цю справу.
Також відомо, що Теофіль Демчук здобув вищу освіту на факультеті права Українського таємного університету у Львові. Проте коли саме це було – не відомо.
Після Другої світової війни Теофіль разом з рідними переїздить до польського міста Валбжих. Там він залишає театральну кар’єру та починає вчителювати.
Попри те, що Демчук переважно займався організаторською роботою, він також активно грав у театрі. Його список налічує понад 50 ролей, найвідомішими з яких були:
- Скорик, Скворцов («Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка),
- Гупаленко, Націєвський («Суєта», «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого),
- Шинкар («Украдене щастя» І. Франка), Скакунець («Пошилися в дурні» М. Кропивницького).
Ще на що варто звернути увагу, так це на науково-публіцистичні праці Теофіля, в яких описується історія українського театру. Його роботи опубліковані в збірках «Лесь Курбас», «Мар’ян Крушельницький» та у польському виданні «Наша Культура» за 1969-1985 роки.
Помер відомий митець весною 1992 року у місті Валбжих, Польща.
Христина СЛОТА, “Терноград”