Середа , 30.09.2020

На Тернопільщині жінку з дитиною збив автомобіль. Потерпіла розповіла, як її життя поділилось на «до» і «після» (ФОТО)

“Ми вийшли з автобуса на зупинці, підійшли до пішохідного переходу, подивилися на ліво потім на право, впевнившись що переходити дорогу безпечно я взяла Анастасійку за руку і ми спокійно пішли….А далі темрява….”.

Про це у “Фейсбуці” написала Оля Гриневецька.

“Кожен має право на життя
2 жовтня 2017 року моє життя поділилося на «до» і «після».
Це був звичайний день, понеділок, який починався так, як багато інших днів до цього. Ранок, проснулися, кава і чай, сніданок, зібралися, вийшли, зупинка, маршрутка і ось ми приїхали на зупинку «Вербова», на яку я приїжала 13 років, так як працюю в Кременецькій школі №3, а донечка вчиться в 7 класі. Ми вийшли з автобуса на зупинці, підійшли до пішохідного переходу, подивилися на ліво потім на право, впевнившись що переходити дорогу безпечно я взяла Анастасійку за руку і ми спокійно пішли….А далі темрява…. Три дні я не пам’ятаю. Моя донечка опинилася в Тернопільській обласній дитячій лікарні з переломами тазу та травмою ноги. А я відкрила очі в реанімації в Тернопільській інститутській лікарні вся в залізних трубках, з трубкою яка тирчала з лівої сторони з легені , в кисневій масці та куча різних апаратів, які постійно пікали . В лікарню мене привезли у важкому стані з важкими тілесними ушкодженнями, черепно-мозковою травмою, переломами лицевих кісток, переломами ребер, пробитими та забоєм легких, переломами тазу та важкими переломами ніг.

Мою донечку доглядали в лікарні і після виписки дружина мого брата Тетяна, яка замінила їй маму, родичі та друзі. А я всі два місяці була з своєю мамою, в день і в ночі вона пережила зі мною все, турбувалася про мене і доглядала. Мені прийшлося перенести чотири операції, ноги склали по новому і в страшних муках розробляла їх з реабілітологом.

В даний момент нас виписали і ми в Кременці. Анастасійка навчилася знову ходити і вже відвідує уроки в школі. А я важче…Бог та лікарі подарували мені життя вдруге, залишилося найважливіше, набиратися сили, розробити ноги, а це не так легко і навчитися ходити. Тож ще чекає довготривалий період реабілітації. Після всього пережитого помінялися цінності в житті, адже найважливіше це бути ЗДОРОВИМ, я почала цінувати кожен прожитий день, я щаслива бачити своїх близьких та рідних, я радію малесеньким своїм перемогам та досягненням. Адже жити повноцінним життям так хочеться.

Слідство по цій страшній аварії триває й досі. Сподіваюсь, що водій, який насправді був за кермом того автомобіля, який збив мене та мою донечку, обов’язково буде покараний по закону і це доведе, що не все можна купити за гроші, а кожен має відповідати за свої вчинки. Також, хочу подякувати людям, які відгукнулися, дали свідчення і не побоялися сказати правду. Тому, якщо ви знаєте якусь інформацію по цій справі або були свідком та можете нам допомогти, будемо вам вдячні. Наші контактні телефони 0969019606 або 0676725525.
Щиро дякую Всім небайдужим людям. Хто відгукнувся на нашу біду, підтримували морально і молилися за наше здоров’я, та за велику фінансову допомогу на наше лікування. Завдяки Вам я знову дихаю, радію кожному дню, можливості жити та бачити посмішку моєї донечки.


Дякую від усього серця моїй мамусі Свєті, коханому чоловіку Максиму, дружині брата Тані, брату, татові, свекрусі Катерині, тьотям, сестрам та всій великій та дружній Родині, друзям, священнослужителям та прихожанам Преображенського Собору, всьому великому колективу Кременецької ЗОШ І-ІІІ ст. №3 та батькам і учням, колективам Кременецьких ЗОШ № 1,2 та №4, Чугалівській школі, Кременецькому ліцею ім.Уласа Самчука, методкабінету районного відділу освіти, колективу працівників інфекційного відділення ЦРКЛ, працівникам міської ради, Лютеранській церкві, однокласникам, сусідам по вул. Дружба та сусідам с.Білокриниця (Фещуки), працівникам магазинів «Марія» та «Кременецький хліб», а також усім хто нас знає, знайомим і незнайомим нам людям, які підтримали нас у найважчу хвилину в нашому житті.

Особлива подяка нашим лікарям, завідувачу ортопедичного відділення Гаріяну Сергію Васильовичу , лікуючому лікарю Існюк Андрію Леонідовичу, реабілітологу Ользі Григорівні, а також всьому медичному персоналу ортопедичного та реанімаційного відділень Тернопільської обласної інститутської лікарні та лікуючому лікарю Тернопільської обласної дитячої лікарні Поспіху Петру Володимировичу.

Завдяки Вашій чуйності та співчуттю ми отримали надію на одужання. Дякую Богу та Вам, добрі люди, що в наш бурхливий час існують на світі такі людські якості, як доброта та безкорисність. Всім Вам бажаю, щоб ваша доброта та душевна щедрість повернулася сторицею.

Миру, добра, злагоди і здоров’я вам і вашим сім’ям!!!

З повагою і вдячністю Ольга та Анастасія Гриневецькі”.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*