Терноград оперативно. достовірно. цікаво Життя в хаосі і в беззаконні – вигідне небагатьом. Хоча, дехто безладом вихваляється.
От, росіяни навіть прислів’я собі з цього приводу вигадали: «КОГДА В СТРАНЕ БАРДАК – МЫ НЕПОБЕДИМЫ!»
Але нам, українцям, не потрібно ні їхнього, ні свого бардака! Бо успіх цивілізованих країн вже давно довів, що людям краще живеться тоді, коли панують закони, коли вони діють, і лише за таких умов у громадян є значно більше прав, можливостей та справедливості. І саме це закладає і формує краще життя в державі для всіх, а не лише для кількох відсотків «обраних»…
Як цього досягти? Чим керуватись?
Найважливішою книгою для духовного зростання є БІБЛІЯ! А от в державному, суспільному житті України настільною книгою має бути Конституція. Саме вона є базовим документом, на основі якого розробляються і ухвалюються закони, рішення уряду та органів місцевого самоврядування. І дуже добре, коли засади Конституції побудовані на християнських принципах. Тоді головний документ держави є і справді демократичним…
Відштовхуючись від цього, коротко проаналізую ситуацію у місцевому самоврядуванні, стан якого, на мою думку, є найкращим мірилом справжньої демократії.
Вже не перший рік наша влада галасливо «трубить» про децентралізацію, якої реально в Україні немає, та про розвиток територіальних громад. Але, як кажуть в народі: «говорити – не мішки носити». Насправді зараз маємо глибокий занепад в країні загалом, а конкретно в низах – зловживання «місцевих князьків», які, використовуючи «силу» своїх начальницьких крісел, «проїдать» місцеві бюджети. Зрештою, це – окрема розмова для окремої публікації. А зараз – про дві інші серйозні і важливі теми.
Перша – це Статути громад. На жаль, вони не в багатьох територіальних громадах прийняті, а де є – ними практично ніхто не користується. Про суть і значення
Статутів керівники ОТГ або не знають, або (що ймовірніше) свідомо забувають. Статути потрібні їм, як “зайцям стоп сигнал”. Вони їх просто бояться… Бо саме ці статутні документи визначають не лише мету і засади місцевого самоврядування, а і принципи взаємодії місцевої влади і громадян. Саме Статути дають можливість кожній громаді розробити і прийняти три основних положення: “Про збори громадян”, “Про місцеві ініціативи” та “Про громадські слухання”.
І саме ці положення, у головних аспектах, врегульовують місцеву демократію та визначають процедури взаємодії влади і людей, дають можливість громаді дієво впливати на владу. Чи вигідно це деяким недоброчесним начальникам ОТГ? Звичайно, ні… І, хоча Закон України «Про місцеве самоврядування» ухвалений ще у 1997-ому році, нині у дуже небагатьох громадах прийняті, а тим паче конкретно діють Статути.
А це означає, що люди у цих громадах не мають можливості реально і ефективно впливати на своїх керівників. І кардинально виправляти цю ситуацію повинна обласна влада, яка власне і впливала на процес створення об’єднаних громад. І «включатись» у цю роботу потрібно вже, без зволікань…
І друга важлива проблема – це генеральні плани забудови міст і селищ.
Хоча закон про регулювання містобудівної діяльності прийнятий ще у 2011-ому році – лише в окремих містах є ці генеральні плани І як наслідок – маємо у будівництві хаос і вседозволеність. Новобудовами часто не прикрашають, а навпаки – паплюжать вулиці і мікрорайони, де ми живемо.
І результати цих хаотичних, безпланових забудов мало нагадують європейські стандарти. Хоча нинішня влада – на всіх її рівнях – продовжує гучно переконувати, що йдемо ми саме до цивілізованої Європи. От, тільки все менше українців продовжують вірити у це…
P.S. Наприкінці минулого року я направив листи всім головам ОТГ, щоб отримати і підтвердити наявну у нашій громадській організації «Українська народна варта» інформацію і про статути, і про генеральні плани забудови. Відповіді нам надали майже усі ОТГ, за винятком декількох. Поки що їх я не називаю. Ми їм відправили повторні листи і готуємо зведену інформацію для обласної ради і облдержадміністрації, які, на наше переконання, зобов’язані не тільки взяти її до уваги, а й почати нарешті діяти.
Петро ЛАНДЯК, голова ГО “Українська народна варта”