Терноград оперативно. достовірно. цікаво Тернополю не щастить із керівниками міста – вони активно заявляють про сповідування демократичних цінностей, а от працювати за законами демократії не вміють.
З часу останніх місцевих виборів не минуло і року, а міський голова Сергій Надал розгубив свою депутатську більшість і зараз у міській раді фактично не має на кого опертися.
Під час попередньої каденції було простіше – “свободівці” мали у Тернопільській міській раді понад 50% депутатських мандатів.
Тож без будь-якого блокування з іншими політичними силами Сергій Надал завжди міг розраховувати на підтримку своєї фракції у сесійній залі. А якщо всередині партії і виникали окремі бунтівники, їхніх голоси швидко тонули серед партійного загалу.
Після минулорічних виборів ситуація у Тернопільській міськраді докорінно змінилася – “Свобода” має найчисельнішу фракцію, але уже немає одноосібної більшості. Тож довелося блокуватися із БПП та “Батьківщиною”.
Але цей союз виявився ненадійним насамперед через внутрішні протиріччя у самій “Свободі” та через незначну роль, відведену депутатам міськради. Міські обранці збунтувалися і створили більшість на свій лад.
Відтак, тепер міський голова Сергій Надал опинився в незручній ситуації, коли депутати перехопили ініціативу і тепер диктують йому свої умови.
Слід зауважити, що така ж сама картина спостерігалася у міській раді Тернополі і років тринадцять тому.
У 2002 році на виборах міського голови Тернополя перемогу здобув представник “Нашої України” Богдан Левків. “Наша Україна” отримала найбільшу кількість депутатських місць, однак уже за кілька місяців мер Богдан Левків втратив підтримку депутатського корпусу. Причому головними опозиціонерами до мера Левківа стали його ж однопартійці із “Нашої України”.
Причинами цього стали не бажання Левківа рахуватися із думкою депутатського корпусу на початках своєї роботи. У результаті це призвело до постійних конфліктів на Листопадовій у вигляді перетягування владних повноважень а далі і до поразки міського голови на наступних виборах.
У 2006 році перемогу на виборах мера Тернополя здобув інший представник “Нашої України” – Роман Заставний.
Однак правильних висновків із діяльності свого попередника Ромай Йосипович не зробив. Через внутрішні протиріччя доволі чисельна фракція “Нашої України” швиденько усунулася від підтримки свого мера, залишивши його на розтерзання представникам БЮТу та “Свободи”.
У результаті знову численні конфлікти, які просто заважали конструктивній роботі, і поразка мера на наступних виборах.
Тепер тим же шляхом йде і свободівець Сергій Надал. Одразу ж після виборів він не побачив у депутатах своїх партнерів, в якійсь мірі сподівався, що ті виконуватимуть роль звичайних кнопкодавів. Втім, міські обранці швидко почали бунтувати і перехопили ініціативу, створивши більшість на свій лад.
Та вся суть в тому, що депутати не зупиняються на досягнутому і намагаються перекроїти ряд повноважень, перетягуючи ковдру на свій бік.
Чи це закінчується для мерів в таких випадках відомо з діяльності попередників. Щоправда, у Сергія Надала є ще вдосталь часу аби відновити статус-кво у міській раді. Якщо цього йому зробити не вдасться, то за таких умов, на третій термін на посаді мера, йому навряд чи варто розраховувати.