Ернест Вілімовський (Ernest Wilimowski) – перший польський футболіст, який став зіркою світового футболу.
Чим прославився Вілімовський та чому його зреклися поляки і як зараз ставляться до нього – про це читайте у нашому матеріалі.
Виступ збірної Польщі на ЧС-1938
Польща, як і більшість країн Європи, проігнорувала перший Чемпіонат світу з футболу, що у 1930 році проводився в Уругваї. Поляки подали заявку для участі у другому Мундіалі, але їм тоді не пощастило із жеребом у відбірковому етапі.
Оскільки у другому чемпіонаті світу кількість бажаючих учасників виявилася більшою, ніж було передбачено регламентом, тому вперше були запроваджені відбіркові ігри.
У відбірковому етапі полякам випало грати зі збірною Чехословаччини. У домашньому матчі вони поступилися з рахунком 1:2 і відмовилися від повторного поєдинку на виїзді.
Путівку на ЧС-1934 здобули чехословаки і вони там, нагадаємо, посіли друге місце, поступившись у фіналі збірній Італії. Тобто поляки у відборі на ЧС програли одній з найсильніших команд світу.
Через чотири роки жеребкування відбірного етапу ЧС-1938 знову виявилося суворим для поляків. Їм випало грати із сильною збірною Югославії. Однак збірна Польщі здивувала світ і шокувала югославів. У домашньому матчі поляки сенсаційно розгромили Югославію – 4:0. А у матчі-відповіді програли з комфортним рахунком 1:0 та вперше в історії вийшли у фінальну частину Чемпіонату світу.
На ЧС-1938, що проводився у Франції, уже на першій стадії турніру, а це 1/8 фіналу, суперником Польщі були бразильці.
На той час збірна Бразилії уже вважалася однією з найсильніших у світі і це був перший Мундіаль, на якому бразильці були націлені взяти золото.
Втім, поляки виявилися міцним горішком і попили фавориту крові сповна. Основний час завершився в нічию 4:4. І лише у додатковий час збірна Бразилії зуміла вирвати перемогу – загальний рахунок 6:5.
На цьому турнірі бразильці взяли бронзу, це була їхня перша медаль на Чемпіонатах світу. Поляки ж покинули турнір, справивши враження дуже добротної команди. А особливо відзначився у цьому матчі їхній 22-річний нападник Ернест Вілімовський, який зумів забити у ворота бразильців 4 м’ячі.
Після цього поєдинку про результативного польського форварда заговорила уся футбольна спільнота. Чотири м’ячі в одному матчі – це був рекорд на Чемпіонатах світу. Цей рекорд згодом зуміли повторити кілька гравців, а побити його вдалося лише через 56 років.
У 1994 році на Чемпіонаті світу у США, колишній київський динамівець Олег Саленко, виступаючи за збірну росії, забив 5 м’ячів у ворота збірної Камеруну і таким чином побив рекорд Вілімовського.
Але все ж таки 4 м’ячі у ворота Бразилії мають напевно таки більшу ціну, ніж 5 у ворота Камеруну на стадії групового етапу.
Завдяки цьому успіху Вілімовський вважається першим глобальним феноменом польського футболу.
Ернест Вілімовський та його довоєнна кар’єра
Ернест Вілімовський народився у 1916 році у місті Катовіце, що у Сілезії. Його батько, німець за походженням, під час Першої світової війни загинув на східному фронті. Матір вийшла заміж вдруге і Ернест взяв польське прізвище вітчима – Вілімовський.
Ернест Вілімовський був вихованцем місцевого футбольного клубу “Катовіце”. Він мав прізвисько Езі. У 18 років Езі перейшов до складу команди “Рух” (Хожув), яка у 30-ті роки була найсильнішою на теренах Польщі.
Відразу ж у першому сезоні Ернест, став найкращим бомбардиром польського чемпіонату – він забив 33 голи у 21 матчі.
Виступаючи за “Рух”, Езі став чотириразовим чемпіоном Польщі, тричі він ставав найкращим бомбардиром чемпіонату Польщі.
У травні 1939 року Вілімовський встановив іще один цікавий рекорд – забив 10 м’ячів у ворота клубу “Уніон-Турінг” із Лодзі. Матч тоді завершився з рахунком 12:1 на користь “Руху”.
27 серпня 1939 року Вілімовський зіграв свій останній матч за збірну Польщі. Суперником була Угорщина, срібний призер чемпіонату світу, і Езі у цьому поєдинку відзначився хет-триком.
Вілімовський та його колабораціонізм
Друга світова війна зіпсувала кар’єру багатьом талановитим футболістам цієї епохи, в томі числі і Вілімовському, якому станом на початок війни було лише 23 роки.
Після нападу нацистської Німеччини польські футболісти поводили себе по-різному. Одні втікали у більш безпечні місця, намагаючись вберегти себе та свої родини, другі ставали до руху опору окупації, а треті, зокрема найчастіше ті, що народилися в Сілезії, – визнавали нову окупаційну владу та навіть приймали німецьке громадянство.
Серед отих третіх опинився і Ернест Вілімовський. У воєнні роки він виступав спочатку за “Катовіце”, а потім за німецькі клуби “Хемніц” та “Мюнхен-1860”.
А у 1941 році одягнув футболку збірної нацистської Німеччини, за яку зіграв 8 матчів та забив 13 м’ячів. У 1942 році на клубному рівні виграв Кубок Німеччини.
Стиль гри та феноменальна результативність
Вілімовський був відомий своїм неймовірним дриблінгом – кажуть, він міг обіграти захисників, майже не торкаючись м’яча, використовуючи лише фінти тілом. Його часто називали одним із найкращих нападників своєї епохи поруч із легендарним бразильцем Леонідасом.
Вілімовський відзначався феноменальною результативністю. Він забивав неймовірно багато за всі команди, за які виступав, в тому числі і збірну нацистської Німеччини.
У чемпіонаті Польщі він у 86 матчах забив 122 голи, за збірну Польщі у 22 матчах 21 гол, за збірну Німеччини у 8 матчах – 13 забитих м’ячів.
На Чемпіонаті світу він забив 4 м’ячі в одному матчі, на внутрішніх польських турнірах – 10 м’ячів в одному матчі.
Загалом за всю кар’єру футболіста він забив 554 м’ячі в офіційних матчах і 1175, якщо рахувати офіційні та товариські поєдинки.
Ернест Вілімовський вважається одним із найрезультативніших бомбардирів в історії футболу.
Післявоєнне забуття
Під час Другої світової війни Вілімовський виступав за німецькі клуби та збірну Німеччини. Проте у публічному просторі ніколи не висловлювався про підтримку нацистів. Припускають, що він ніколи і не був прихильником нацистів, а просто хотів грати у футбол за тих обставин, які складалися.
Після закінчення війни Вілімовський виявив бажання повернутися у рідну Сілезію, однак нова повоєнна влада Польщі не дозволила йому це зробити, оскільки вважала його зрадником.
Відтак, Езі залишився у Західній Німеччині та у повоєнні роки виступав за низку тамтешніх клубів. Зокрема, у першій половині 50-их він успішно виступав за “Кайзерслаутерн”.
У комуністичній Польщі ім’я Вілімовського десятиліттями намагалися викреслити з історії спорту. І тут ситуація для поляків була доволі делікатна. З одного боку хотілося похвалитися нащадкам виступом на ЧС-1938. З іншого боку поставало питання як це зробити, коли чотири м’ячі у ворота Бразилії забив майбутній колаборант.
Після закінчення холодної війни у Польщі почали переглядати своє ставлення до постаті Ернеста Вілімовського і на початку 90-их навіть запросили його в країну на святкові заходи з нагоди 75-річчя футбольного клубу “Рух”. Втім, частина громадських організацій виступили категорично проти і візит Вілімовського на батьківщину не відбувся.
Помер Ернест Вілімовський у 1997 році у німецькому місті Карлсруе.
Сучасне ставлення поляків до Вілімовського
Минулого року могила Вілімовського опинилася під загрозою знесення через те, що міська рада Карлсруе вирішила закрити ділянку старого цвинтаря.
І досить знаковою є реакція поляків на ці наміри. За лічені дні вболівальники “Руху” із Хожува зібрали близько 100 тисяч злотих для того, щоб перепоховати видатного футболіста на новому місці. У серпні 2025 року Ернеста Вілімовського перепоховали на новому цвинтарі у Карлсруе.
Станом на сьогоднішній час ставлення поляків до Вілімовського дуже різне, це як своєрідне розколоте дзеркало. Старше покоління та люди з правими консервативними поглядами досі не можуть вибачити йому гру зі свастикою на грудях під час війни. Водночас для багатьох людей молодшого покоління та футбольних романтиків він – “геній без батьківщини”, трагічна постать, яка на полі випереджала свій час на десятиліття, але була розчавлена жорнами історії середини XX століття.
Читайте також:
4 пенальті із 4: неймовірний подвиг воротаря у фіналі Кубка Чемпіонів
