Терноград оперативно. достовірно. цікаво Одним з найкрасивіших міст Західної України й, зокрема, Тернопільщини є Заліщики. Це не лише адміністративний, економічний та культурний центр, але й місце, яке щороку збирає тисячі туристів з усього світу.
Забігаючи наперед зазначу, що саме в Заліщиках клімат максимально наближений до середземноморського, у порівнянні з іншими містами Західної України.
Історія міста тягнеться ще з далекого 1340 року. Тоді на території сучасного міста проживало перше поселення. Оскільки їхні будинки знаходилися за лісом, то й назва поселення визначилася самотужки – Залісся і вже як кінцевий варіант Заліщики.
Оскільки за історичними джерелами про місто згадується ще в 1340 році, то саме цю дату заведено вважати роком заснування. Однак під час розкопок були знайдені предмети й захоронення часів пізнього палеоліту, трипільської, липицької, ранньослов’янської та давньоруської культур.
Назва Залісся сформувалася близько 1469 року. А вже у 1578 році в документах вказувалася назва Заліщики.
Сучасне місто було засноване близько 1750 року. Тоді його називали Старими Заліщиками.
Ще у давнину територія, на якій було засноване місто, належала магнатам Любомирським. Опісля власником став Станіслав Понятовський.
У 1766 році місто отримує магдебурзьке право, тобто право вільного самоврядування. Це зумовило покращенню і так відомих на всю околицю майстрів – килимарів, гончарів, різьбярів тощо.
У 1774 році Заліщики стали повітовим місто. Саме тоді було утворено Заліщицький округ.
У XVIII столітті на території міста діяла масонська ложа.
За часів ЗУНР у місті діяв Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка. А у 1919 році місто деякий час було столицею республіки.
На сьогодні Заліщики – це унікальне місто з надзвичайно красивою природою та архітектурою. Щороку сюди приїздить кілька десятків тисяч туристів з усіх куточків планети.
Найцікавішими для туристів є:
- церква Покрови Пресвятої Богородиці (1873);
- церква Пресвятого Серця Христового (2002; обидві — УГКЦ);
- церква Різдва Пресвятої Богородиці (1999; УАПЦ);
- костел святого Станіслава (1763; РКЦ);
- відновлена капличка Божої Матері (1992);
- цісарсько-королівська військова казарма (18 ст.; нині приміщення ПТУ);
- будинок староства і суду (потім — учительська семінарія; нині готель «Старі Заліщики»);
- палац баронів Бруніцьких (перебудовано 1831 з мисливського палацу в стилі ампір; нині відділення лікарні);
- будинок польського товариства «Сокул» (1903; нині кінотеатр);
- «Народний Дім» (1908; нині пошта);
- Заліщицька ратуша (знищена).
Окрім цього місто має об’єкти природно-заповідного фонду:
- Заліщицький парк (Нижній парк);
- Заліщицький дендропарк;
- Заліщицький горизонт нижнього девону;
- Гінкго дволопатеве;
- Заліщицький бундук канадський;
- Софора японська;
- Горіх ведмежий No 1;
- Гінкго Ігнатія Браницького;
- Дуб над Дністром.
Христина СЛОТА, “Терноград”