Терноград оперативно. достовірно. цікаво Тернопільщина – це Батьківщина визначних та надзвичайно талановитих людей.
Яскравим цьому прикладом є Борис Демків – відомий український публіцист, поет, перекладач, член Спілки письменників України (1967), Спілки журналістів України (1965), лауреат Тернопільської обласної літературної премії імені Степана Будного (1972), літературно-мистецької премії імені Братів Лепких (1996), нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1986).
Народився Борис Миколайович Демків 20 липня 1936 року в місті Тернопіль в сім’ї робітників.
У свій час хлопець закінчив Тернопільську середню школу No1 (сьогодні це гімназія імені Івана Франка), а також школу робітничої молоді.
Після здобуття середньої освіти хлопець переїздить до Львова, де навчається на факультеті журналістики у Львівському університеті.
На жаль, після закінчення університету Борис не мав змоги працювати за професією, тому був змушений засвоювати інші, переважно робітничі, професії. Так, декілька місяців він був диспетчером контори «Тернопільгаз», пару років провів на цілині у Північному Казахстані, а потім – інструктором обласного комітету комсомолу.
Лише після стількох скитань Борис Демків потрапляє у творчу сферу. Так, спочатку працює методистом обласного Будинку народної творчості, а вже через деякий час – кореспондентом таких обласних газет, як «Ровесник» та «Вільне життя».
У свій час Борис Демків також керував літературним об’єднанням «Сонячні кларнети» та відділом мистецтв обласної бібліотеки для юнацтва. Опісля був завідувачем літературної частини Тернопільського музично-драматичного театру, відділами поезії в журналі «Тернопіль» та газеті «Русалка Дністрова».
Борис Демків не лише брав активну участь у літературному та мистецькому житті краю, але й активно писав власні твори.
Критики особливу увагу звертають на стиль й манеру написання митця – традиціоналістична з натиском до неокласицизму. Окрім віршів Демків писав в жанрах есе, памфлет, новела, нарис, стаття. Також він робив переклади з польської, російської, естонської, білоруської та болгарської мов.
На сьогодні творчий доробок Богдана Демкова налічує кілька сотень творів. Деякі з них опубліковані в поетичних збірках:
- «Сувора ніжність» (1965),
- «Символи» (1968),
- «Червоне мовчання» (1973),
- «Крило зорі» (1976),
- «Древо життя» (1982),
- «Поезії» (вибране, 1986)
- «Ораторія лісу», 1987)
- “Квіти ромена” (вибрані ліричні пісні) 1995
- «Залишаю для вас» (посмертна збірка, 2004).
Помер Борис Миколайович Демків в Тернополі 31 грудня 2001 року. Поховали його на Микулинецькому цвинтарі.
Зазначу, що шану митцеві віддають і після смерті. Так, на Алеї зірок є плита з його іменем (вмонтовано 28 серпня 2011 року), а на вулиці Родини Барвінських, 12 – в домі, де жив пан Борис, відкрили пам’ятну дошку (23 серпня 2011 року).
На сьогодні постать Бориса Демкова є визначною не лише в літературі краю, але й усієї держави. Це ті роботи, які варто прочитати кожному.
Христина СЛОТА, “Терноград”