Терноград оперативно. достовірно. цікаво Нідерланди – це країна контрастів. Особливо це стосується столиці – Амстердаму – яка славиться своїми особливостями.
– Я приїхала в Амстердам кілька років тому. Ще молода й «зелена», у мене в голові було лише одне – вдало вийти заміж, мати повно грошей та ні в чому собі не відмовляти. Що ж, моя мрія майже здійснилася.
– Що тебе спонукало до переїзду?
– Бажання жити красиво та багато. Я вперше потрапила у Нідерланди ще коли вчилася на першому курсі університету. Це була одноденна екскурсійна поїздка, яка справила на мене неймовірне враження. Чесно кажучи, я й досі її згадую, як щось тепле й приємне, як щось, що змінило моє життя.
Через рік після цього я вирішила поїхати туди на заробітки. Перший місяць працювала офіціанткою в одному з барів майже в центрі міста. Жила там же на квартирі (для працівників за невелику плату виділяли житло). Заробляла небагато, проте «чайових» залишали вдосталь. За зміну можна було отримати майже місячну зарплатню.
А потім якось так закрутилося. Одна знайома працювала в компанії, що надає ескорт-послуги. Ніякого інтиму, принаймні так казали, просто піти з клієнтом туди, куди він каже, і за це отримати гроші. Декілька раз я ходила з нею. Різниця й справді величезна. Не треба було мити посуд, прибирати столи тощо. Там ти одягаєш шикарне плаття, взуття, прикраси, тебе годують в дорогих ресторанах і за це ще й платять. І то непогано. За один такий вихід (стандартно – п’ять годин, все, що довше, оплачується додатково) дівчина має «чистими» на руки від 150 до 500 доларів, залежно від того, що саме робити, куди йти, як себе поводити.
– У вас це хіба регламентується? Невже немає загальних правил?
– Ні, що ти! Там все суворо. Дівчина не повинна бути дурною, повинна вміти підтримувати розмову чи не на всі теми, мати гарну фігуру й посмішку. Волосся важливе, проте не так сильно, бо багато хто носив перуку, аби хоч якось змінити зовнішність. До того ж, усі дівчата повинні бути здорові: грип, кашель, нежить і менструація – усе це табу для виходу з клієнтом.
Стосовно поведінки й одягу – напевне, й британська королева не під таким контролем. Одяг вибирається суворо під подію, на яку ти йдеш – чи то вечірнє плаття, чи діловий костюм, чи навіть звичайне спортивне вбрання для гри в теніс тощо. Завчасно обговорюються поведінка, теми, що можна говорити, коли мовчати і навіть коли сміятися. Також продумуються можливі форс-мажори чи казуси.
– Що ще входило у твої обов’язки?
– Я чудово розумію про що ти. Від роботодавців розмови про надання інтимних послуг не було. Навпаки, нас попереджали, що за таке будуть звільняти. Проте були такі пропозиції від кількох клієнтів.
– Ти погоджувалась?
– Знаю, що зараз мене будуть осуджувати майже всі, хто це читає, але так. Ще тоді, працюючи в ескорт-службі, я дозволила собі переспати за гроші з двома клієнтами. Один мені подобався, а інший дуже щедро платив.
– Що було потім?
– Коли про це дізналися в компанії, мене звільнили. Ще й написали догану за те, що веду «аморальний спосіб життя». Насправді я тоді не відчула сорому, чи якогось дискомфорту. Та й досі його не відчуваю. Мало того, тепер саме так я заробляю на життя.
– Що цьому спонукало? І що ти відчуваєш під час таких «заробітків»?
– Як я вже казала, бажання жити багато та красиво.
Насправді все не так погано, як здається. Я не з тих, хто продається кожному зустрічному за пару копійок, аби лиш себе прогодувати. Мене можна віднести до елітних куртизанок, які живуть в своє задоволення.
У мене є кілька постійних клієнтів, які платять не тільки за секс, але й за сам час, що ми проводимо разом. Це той самий ескорт, але з додатковими функціями. Секс йде більше як додаток, оскільки більшість часу ми проводимо на людях. До того ж, насправді чоловіки хочуть зовсім не інтиму. Ні, звісно ж, його вони теж хочуть, проте переважно – ласка, турбота, вміння вислухати і вчасно помовчати.
– Твої чоловіки знають один про одного?
– Ні. Це не заведено обговорювати. Можливо, вони й здогадуються про це, але ні, ми не обговорюємо це відкрито.
– Як змінився твій рівень життя?
– Дуже сильно і то в кращу сторону. Вже через два роки я купила власну квартиру, не дуже велику, але все ж, отримала дозвіл на проживання. Нещодавно придбала дорогий автомобіль. Одяг та прикраси мені дарують. Є лише пару речей, які я купила собі сама. Те ж саме є і з відпочинком. Кілька разів на рік я подорожую. Деколи зі своїми клієнтами, деколи без них, проте за їх кошти. Також фінансово допомагаю батькам.
– Батьки знають про твою роботу?
– Ні. Вони думають, що я працюю перекладачем в одній з міжнародних компаній. Вони б віднеслися до цього негативно, адже виховували мене зовсім по-іншому, забороняючи розпусту, гульки тощо.
– Не плануєш змінювати «професію»?
– Поки що ні. Насправді я нічого толком не вмію. А поки молода, красива, то можна заробляти й так. Якщо повезе, то вдало вийду заміж і буду жити за кошти чоловіка. І не варто дивуватися, тут не так категорично відносяться до дівчат моєї професії.
Христина СЛОТА, “Терноград”