Терноград оперативно. достовірно. цікаво Яна Шкуратова: «Коли йдеш по вулиці не знаючи, де знайти кошти, аби купити дитині зимове взуття чи куртку і бачиш одяг, що люди викидають на смітник – розумієш, що це не правильно. Не кожен здатен переступити через себе та взяти ці речі із сміття. І тоді в мене виникла ідея створити центр куди б люди могли зносити непотрібний їм одяг».
У Тернополі з’явився перший «Соціальний гардероб». Це місце де соціально незахищені верстви населення, включаючи вимушених переселенців, можуть безкоштовно підібрати для себе одяг і взуття. Організаторка цього проекту Яна Шкуратова на власному прикладі зіштовхнулась з тим, як це бути в потребі.
«Я і моя сім’я з Луганська. Там в нас був перспективний бізнес пов’я заний зі стоматологічним обладнанням. Чоловік закінчував будівництво двоповерхового будинку (якраз робили дитячу кімнату). Коли почалася активна фаза агресії Російської Федерації, коли ми бачили розірвані тіла мирного населення на вулиці, то зрозуміли, що потрібно терміново щось робити. Ми хвилювались за своє життя і життя своїх близьких і прийняли важке для себе рішення покинути Луганськ. Сподівались на те, що АТО закінчиться за 2 тижні, тому й не планували від’їжджати на довго. Зібрали все в одну валізу та контактуючи з волонтерами приїхали в Тернопіль. Тут ми знайшли прихисток у отця Мирослава. Він нам дуже допомагав і я буду дякувати йому за це все своє життя. У Тернополі мене взяла працювати в магазин жінка з великим серцем, що повірила в мою історію і неодноразово допомагала нам продуктами. Нам з чоловіком потрібно було годувати сім’ю, адже разом з дитиною ми забрали з Луганського мого тата, маму і бабусю. Держава не знала тоді, що з нами робити. Пенсію батьки не отримували. Чоловік їздив на заробітки, а я працювала по 14 годин в цьому магазині. Потім я дізналась, що вагітна і ми зрозуміли, що потрібно шукати окрему квартиру. Адже окрім отця Мирослава в з нами жило ще 16 людей. Поступово ми знайшли квартиру, а я стала координаторкою центру для переселенців в Тернополі. Є сотні сімей з подібними проблемами і я хочу, аби вони об’єднувались і не думали що все безнадійно.
Ідея «Соціального гардеробу»
«Ідея «Соціального Гардеробу» виникла в мене вже давно. Ми приїхали влітку у тому в чому були і вперше в житті усвідомили, як це бути в потребі. Коли йде зима, а в тебе недостатньо коштів, щоб купити своїй дитині взуття чи куртку, і сам не знаєш в чому ходити. Ці чоботи (показує на взуття на ногах) мені їх віддали ще в 14-му році. Я помітила, що люди часто викидають взуття та одяг в сміттєві баки. Ти йдеш по вулиці, а в тебе дитина роззута і бачиш, що тут лежать речі на смітнику. Розумієте не кожен здатен переступити через себе і піти взяти ці речі. І тоді в мене виникла ідея створити центр, куди б люди могли зносити непотрібний їм одяг і взуття. Щоб там було чисто, щоб там було тепло, щоб людина могла прийти, поміряти, підібрати для себе чи своєї дитини необхідні речі. Я познайомилась з людьми із благодійно організації «Апостол» і розповіла їм про свою ідею. У будинку за адресою 15 квітня № 3 в них було 3 кімнати, з яких використовувалась лише одна. Благодійники надали нам можливість реалізувати наш проект у інших двох кімнатах. Також я написала заявку на реалізацію мого проекту в організацію «Крим-SOS» і в Управління верховного комісара ООН з питань біженців в Україні і вони профінансували нас. Закупили меблі, стелажі, тремпелі, профінансували ремонт. Також за ці кошти була придбана праска, швейна машинка та оверлок. Окрім «Соціально гардеробу» у іншій кімнаті я планую організувати безкоштовний ремонт одягу для незахищених верств населення. Однак ми сподіваємось, що і звичайні громадяни будуть користуватись послугами ремонту за певну платню. Це б допомогло нам платити комунальні послуги за ці два приміщення.
Довгоочікуване відкриття
Ми відкрились 5 грудня. За перший день послугами скористалось 14 сімей, більшість з яких багатодітні. Аби отримати безкоштовно речі з собою треба мати ксерокопію паспорта, та документа що засвідчує соціальний статус. Ми приймаємо все. Ми запрошуємо всіх. Також, якщо хто може – приносьте ліки, підгузки для дітей і дорослих, побутову хімію. Ми відкриті для будь-якої співпраці. Про все, що люди приносять і забирають я звітую. Ми хочемо робити гарні справи і ми будемо це робити.
Далі більше
Поміж іншого я зараз навчаюсь в Українській Соціальній Академії де ми вивчаємо соціальне підприємництво. Я маю ідею відкрити в Тернополі перший благодійний магазин. Зараз академія оголосила конкурс на кращий проект. Завданням конкурсу є представити відео про свою ідею. Чиє відео назбирає найбільше «лайків» – той і переможе. 5 грудня ми закінчили робити це відео і я прошу всіх небайдужих людей проголосувати за нього. Часу залишилось до 15 грудня.
https://www.youtube.com/watch?v=__W3qi-qw60&t=6s
«Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED».
Олександр Назарець
Джерело: “Доба”.