Терноград оперативно. достовірно. цікаво Нещодавно у мережі з’явилась моторошна розвага “Момо”, що провокує самогубство дітей зі слабкою психікою, на кшталт суїцидальної гри “Синій кит”. Імовірно, вона вже підбирається до України.
Що варто знати про цю страшну забавку, хто її розробник та чи зареєстровані у світі випадки самовбивств, спровоковані іграшкою – про це пише “24-ий канал”.
“Момо”: що це таке?
Жіночка з виряченими очима, величезним ротом та курячими лапами неочікувано з’являється у списку ваших контактів у месенджері WhatsApp. Усі спроби видалити її, як правило, марні.
Контакт з моторошною аватаркою з’являється знову і знову. Далі починає писати, що все про вас знає і що ви помрете через кілька днів. А також легко переходить на мову співбесідника і спілкується простими фразами.
Потім погрожує, надсилає файли із сценами насилля, детальну інформацію про вас і дає вказівки до самознищення. Інколи ця жіночка телефонує, і лякає вас плачем, який переходить в істеричний сміх.
За словами віце-президента Української асоціації психоаналізу Володимира Мамко, “Момо” – не що інше, як прототип матері.
Ця гра розрахована на певну категорію дітей, які залежні від думки інших. Вони хочуть відповідати чиїмось очікуванням, бути улюбленцями батьків. І якщо вони чують загрозу, що буде погано їхнім близьким, мамі, наприклад, то вони готові виконати всі вимоги,
– зазначив Мамко.
Як “Момо” отримує детальну інформацію про “жертв”?
Вочевидь, це не демониця, а звичайнісінький бот.
Все просто. Доки ви переглядаєте надіслане “куратором” відео, програма зчитує персональні дані з смартфону. Підліток бачить неоприлюднені в мережі свої фото, відео, адреси й телефони, не відразу розуміє, що все це – з його ж телефону, тому лякається і починає вірити у справжню “демоницю” мережі.
Якщо в дитини серед цих даних є щось “гаряченьке”, що вона хотіла б приховати, її можна шантажувати. А там і до спроб самовбивста недалеко…
Чи призводила забавка до самогубств?
Достеменно невідомо, адже гра з’явилась місяць тому. Однак, ЗМІ повідомляли, що суїцид 12-річної дівчинки в Аргентині 22 липня стався саме через “Момо”.
Тіло дівчинки висіло на мотузці, а поруч лежав телефон. “Зламавши” пароль, знайшли переписку з моторошним персонажем в месенджері WhatsApp, повідомляли в поліції. Чим закінчилось розслідування – наразі невідомо, останні новини про інцидент датовані 25 липня.
ЗМІ також посилались на заяви іспанських та американських правоохоронців, які в липні застерігали від контактів з користувачами, які на аватарці використовують зображення моторошної жіночки. Бо відеоролики про неї з’явились польською і німецькою мовами 26 липня.
Інформаційний вірус вже добрався до Росії. “Момо” з’явилась в російському сегменті інтернету теж в кінці липня – на початку серпня через ютуб-канали про відеогру Minecraft.
За тиждень російські відеооблогери записали кілька десятків відео, в яких телефонують за номерами, які, нібито, належать “кураторам”, розказують страшні історії про “Момо” або роблять гумористичні скетчі. У деяких випадках переписуються в WhatsApp і отримують повідомлення на кшталт “Ти помреш”. Хто за цим стоїть, невідомо.
Що відомо про розробників?
Цікаво, що зображення “Момо” – це фотографія скульптури японського художника Мідорі Хаясі, яка зображує птаха-матір. Вона з’явилась в музеї жахів у Японії ще в 2016-му році і, вочевидь, не має нічого спільного з моторошною забавкою, яка стрімко розповзається світом.
“Момо” вперше з’явилась у Facebook 30 червня. Хтось попросив у повідомленні про допомогу і вказав свій номер телефону. Інформація поширювалась швидко, і багато людей потрапляли на цей гачок і телефонували.
Таким, чином, вважають спеціалісти, програма “Момо” поширювалась світом. Це якщо брати матеріальний бік подій. Але ж у світі є багато людей, які свято вірять, що “Момо” – це демониця, яка живе і владарює у мережі і в мобільних телефонах…
Як уберегтися?
Спробувати захистити смартфони своїх дітей від шкідливих впливів за допомогою спеціальних програм, або ж геть видалити меседжер WhatsApp. А краще – проводити більше часу зі своїми чадами, а не віддавати їх на поталу мережам.
Автор: Катерина Петренко