До 135-ої річниці від дня народження видатної акторки Катерини Рубчакової на Микулинецькому кладовищі активісти відновили її надгробну плиту.
Катерина Рубчакова народилася в Чорткові 29 квітня 1881 року, згодом грала у Львові, Тернополі, Заліщиках, Коломиї, пише “20 хвилин”.
В той час наші містечка були досить театральними, розповідає історик Сергій Ткачов.
Адже театр був тим місцем, де можна було почути українське слово. Тоді не всі читали, не всі хотіли читати, але вистави викликали живі емоції.
– Вона була дуже красивою, через неї свого часу стрілявся Лесь Курбас. Кулю потім лікарі так і не змогли витягти, тож решту житті прожив із нею в грудях, – розповідає Сергій Ткачов. – Катерина була заміжньою, мала дітей, однак вони разом грали на сцені.
Був серед її шанувальників і польський письменник Казимеж Пшерва-Тетмаєр, який часто приїздив із Кракова, щоб подивитися на її гру.
– Так, він сідав в першому ряду, щоб вона його бачила, а після вистави заходив до неї за лаштунки, аби подарувати квіти. Коли Катерина Рубчакова грала у Львові, він регулярно приїзди на прем’єри цих вистав, – продовжує пан Ткачов.
Померла Катерина досить рано – в 38 років від тифу. І навіть якщо сучасники не можуть судити про її гру, то вчинки акторки говорять самі за себе.
– Коли відбувалася війна за українську незалежність, вона не відсиджувалася в родичів, а пішла працювати у фронтовий театр УГА. В 1919 році багато людей померли від холери, яка тоді охопила західноукраїнську землі. Разом із бійцями УГА в шпиталі лежала і хвора на тиф Катерина.
Спершу акторку поховали в Ккам’янці-Подільському. А в 1958 році донька Рубчакової перепоховала її в Тернополі на Микулинецькому кладовищі біля могили її подруги – акторки Теодозії Бенцалевої, яка також померла в 1919 році.