неділя , 21.10.2018

“Без знеболювального не засинаю”: нелегке життя українських заробітчан

Чоловік моєї подруги Андрій одного разу потрапив в неприємну історію. Він має відмітку про судимість і, незважаючи на освіту та знання кількох мов, знайти роботу в Україні не міг кілька років. Поїхав до Польщі і працює на фермі. У рідкісні приїзди до Києва Андрій про роботу практично не говорить.


У кишені у нього завжди лежить знеболювальне.

– Ядерне, допомагає від усього.

– А ти його постійно з собою носиш?

Андрій без знеболювального не засинає. Після 12-годинного робочого дня на польській фермі біль у спині настільки сильний, що вибір невеликий: або заснути зі знеболювальним і вранці вийти на роботу, або втрачати дорогоцінні хвилини сну, борючись із болем.

Андрій працює шість днів на тиждень, а після роботи у нього немає часу навіть на коротке спілкування з друзями. Тільки сон. Такий графік у багатьох, хто виїхав за євровалютою за кордон.

93% українських трудових мігрантів за кордоном працюють у сфері фізичної праці: будівництво, сільське господарство, сфера обслуговування. Багатьом доводиться миритися з тим, що їм пропонують посади нижчі за статусом, ніж в Україні. Часто людям доводиться працювати не за фахом.

* * *

Останнім часом попит на роботу за кордоном серед українців значно виріс. За даними Ernst & Young на 2017 рік, близько 47% гастарбайтерів їдуть на заробітки до Польщі, ще 11% – до Чехії. Також є попит на працівників з України в США (9%), Канаді (4%), Казахстані (4%). Інтерес до Росії значно знизився: у порівнянні з нульовими кількість українців, охочих працювати в цій країні, знизилася в 6-7 разів – до 9% від загальної кількості тих, хто виїжджає на роботу за кордон, розповів 112.ua керівник департаменту пошуку та підбору персоналу компанії StaCo Олександр Бойко.

Середня зарплата в Росії сьогодні становить трохи більш ніж 500 доларів на місяць, тоді як у Польщі вона перевищила позначку 1100 дол. Можливий заробіток приваблює українців покидати родини і їхати за кордон.

“На відміну від країн СНД, ситуація з безпекою в країнах ЄС, США та Канаді значно краща, плюс оплата праці вища, зарплата пропонується в євро. Якщо говорити саме про ЄС, то там потрібні як кваліфіковані фахівці, так і люди без будь-якої кваліфікації. Але останні можуть розраховувати тільки на роботу на конвеєрних лініях, на збиранні врожаю будь-яких культур, де не потрібна кваліфікація і спеціальні знання чи навички. Люди зі спеціалізацією можуть працювати слюсарями, операторами машин чи станків, потрібні зварювальники, далекобійники. Зарплата, як правило, в середньому на 50% вища, ніж на аналогічних посадах в Україні”, – пояснив Олександр Бойко.

З іншого боку, витрати на життя за кордоном також великі. За словами засновника рекрутингової компанії Сергія Марченка, вартість життя в Європі пропорційна європейським доходам. При цьому заробітні плати українців у Європі зазвичай нижчі за зарплати місцевого населення. За словами Марченка, витрати заробітчан на їжу, оплату житла та інше можуть сягати половини заробітку.

* * *

До того ж влаштуватися на кваліфіковану роботу не так просто. “Великі роботодавці, як правило, набирають персонал через великі агентства і їм вони платять за роботу. Для шукачів працевлаштування зазвичай безкоштовне. Своєю чергою великі агентства дуже ретельно підходять до вибору персоналу. Перевіряють відповідність кваліфікації, досвід роботи. Тобто шанси бути відібраними на роботу великими агентствами значно вищі у тих, хто був офіційно працевлаштований, працює на білій зарплаті, має стаж роботи, який відображається в трудовій книжці. Але будемо чесні, в Україні чимало людей, які працюють неофіційно, без трудової і підтвердженого досвіду роботи. Саме їм часто доводиться звертатися за послугами контор, які не дають жодних гарантій”, – розповів Бойко.

Мова про контори, які пропонують нелегальне працевлаштування за кордоном. “У 2016-2017 роках ми провели три соціологічні дослідження, присвячені міграційним настроям українців. Одне з досліджень показало, що фактично 60% українців, які за останні п’ять років працювали за кордоном, працювали там нелегально”, – говорить 112.ua президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник. Послугами легальних компаній у минулому році скористалися лише 12 тис. 150 осіб. Майже 90% людей намагалися виїхати за кордон, спираючись на знайомих або агентства без ліцензії, написав Воскобойник на сторінці в Facebook.

Природно, що нелегально працевлаштовані українці за кордоном не захищені. Вони нерідко дістають травми і стають жертвами насильства. При цьому роботодавці не дуже поспішають допомагати: вони побоюються штрафів і покарання за нелегалів. “Відома історія, коли в польській Познані на лавці знайшли українку Оксану, у якої стався інсульт. Як з’ясувалося, вона працювала нелегально, хоча її роботодавець обіцяв працевлаштувати офіційно. У жінки стався інсульт. Начальник привіз її в парк і залишив на лавці. Після цього подзвонив до поліції і повідомив, що там лежить п’яна жінка. Під тиском громадськості роботодавець сплатив жінці лікування, але більше вона нічого не отримає. У підсумку вона залишилася один на один з інвалідністю і зі своїми проблемами”, – розповів Василь Воскобойник.

За словами Олександра Бойка, якщо людина йде на те, щоб працювати без трудової візи, їй слід бути готовою до того, що обіцянки роботодавця можуть значно відрізнятися від умов, наявних у реальності: “Замість 8-годинного робочого дня людину може очікувати 12-годинний, і скаржитися буде нікому. У разі звернення до поліції обов’язково доведеться підтвердити право перебувати в країні, а якщо це зробити не вдасться, людині загрожує депортація та відповідно заборона на в’їзд на термін не менше 5 років”.

Навіть якщо хтось пропонує зарплату вище, ніж при офіційному працевлаштуванні, на це не потрібно погоджуватися, тому що люди в такому випадку позбавлені захисту, і роботодавець може не виплатити їм гроші. До того ж за нелегальне працевлаштування можна бути депортованим унаслідок перевірки інспекції праці. Вони в європейських країнах проводяться регулярно. При виявленні нелегального працівника підприємству виставляється штраф, а працівнику ставиться відмітка в паспорті, що він депортований і зобов’язаний покинути країну протягом тижня, зазначає Воскобойник.

Якщо раніше польська влада закривала очі на проблему нелегальних працівників з України, то зараз значно посилився контроль, додає експерт. Він також розповів, що, наприклад, у Польщі мінімальна зарплата становить 2059 злотих. З них на руки працівник отримує 1500 злотих, 559 – це податки. Додатково роботодавець сплачує за працівника 372 злотих. Таким чином, на зарплату в 1500 злотих припадає 931 злотий податків. “З урахуванням того, що в Польщі офіційно працює близько 300 тис. українців, то вони за рік виплачують податками щонайменше 4 млрд злотих у польський бюджет. Тим часом, за різними оцінками, в країні працюють від 1 до 2 млн українців (нелегально, – ред.). Якщо хоча б 1 млн працюватиме легально і платитиме податки, то це принесе до скарбниці ще 12 млрд злотих на рік”, – сказав Василь Воскобойник. Часто роботодавці не зацікавлені платити до скарбниці за гастарбайтерів.

Зазначимо, що в’їжджаючи в країну ЄС з біометричним паспортом, українець може законно працювати лише 90 днів, після цього він зобов’язаний покинути країну. Трудова віза (у Польщі коштує 18 євро) дає можливість працювати 180 днів. Але! Багато українців твердо мають намір не повертатися на Батьківщину – таких не менше 13%. І заради цього вони готові йти на будь-які жертви. І жертви ці чималі. Керівник експертно-аналітичного центру HeadHunter Катерина Криворученко вказує, що трудовим мігрантам найбільш важко дається розлука з родиною. До того ж, їдучи на заробітки за кордон, українці ризикують на старості років залишитися без пенсії.

“Пенсія громадянину України нараховується за результатами підрахунку відрахувань, які він робив у пенсійний фонд. І якщо виплат не було, то і стаж йому не зараховується. Якщо трудовий мігрант 10 років працював за кордоном і не робив відрахувань у пенсійний фонд України, то трудового стажу він не заробив і пенсію отримувати не буде. При цьому якщо людина легально працювала, скажімо, в Польщі і робила відрахування в польський пенсійний фонд, то за ідеєю, при досягненні нею пенсійного віку, український пенсійний фонд, на підставі наданих документів, може зв’язатися з польським пенсійним фондом, і Польща зобов’язана платити за той період часу, за який йшли відрахування в їхню пенсійну систему. Але це в теорії. Як це працюватиме на практиці, покаже час. Наші трудові мігранти почнуть виходити на пенсію тільки через 10-20 років. Поки ми можемо тільки припускати, як йтимуть справи з виплатою їм пенсій”, – пояснив 112.ua Василь Воскобойник.

* * *

Робота за кордоном – далеко не завжди гарантія високих заробітків. “Ми поїхали з друзями в Польщу – протрималися там всього 6 днів”, – розповідає Олег, таксист з Житомира. – За все доводиться платити: за інформацію про роботу – мінімум 100 злотих. За інформацію про вільне ліжко – не менше 100 злотих. Причому плату з українців стягують свої ж українці. Ті, хто виїхав раніше і вже закріпився, поставили бізнес на широку ногу: знімають дво-, триповерхові будинки, в яких здають ліжко-місця: в кімнаті живуть 5-6 осіб, черги до туалету, до умивальника, до мікрохвильовки, а коштує все це задоволення щонайменше 15 злотих на добу.

Олег розповів, що йому, у зв’язку з відсутністю знання мови, запропонували лише роботу на мийці автомобілів: “Я підрахував, що на цій роботі зароблятиму навіть менше, ніж у таксі. Мій друг працює там за 800 дол. на рік. За такі гроші реально знайти роботу і в Україні”.

Багато українців ненадовго затримуються за кордоном і, як наш співрозмовник, повертаються. За даними Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, кожен другий українець, який працює в Польщі, перебуває там не більше трьох місяців. Ще 25% працюють до 6 місяців, і лише 3% українців у Польщі працюють довше року.

За словами експертів, роботодавці, особливо великі українські компанії, які вже оцінили масштаб лиха, вибудовують системи лояльності і додаткових бонусів з метою утримати співробітників. Зокрема на підприємствах гірничо-металургійного комплексу зараз цілком можна знайти роботу з оплатою вище, ніж у тій же Польщі чи тим паче в Росії. При цьому гарантій захищеності у людини на Батьківщині набагато більше.

Тим часом явище трудової міграції з України, незважаючи на все підводне каміння, як і раніше, масштабне. За даними Мінсоцполітики, близько 9 млн українців намагалися працевлаштуватися за межами України. Щорічно з країни виїжджає близько 1 млн осіб. Згідно з лічильником ukrainianpeopleleaks (в алгоритм закладено цифри, озвучені очільником українського МЗС Павлом Клімкіним), кожну хвилину з України виїжджають дві людини. Вони могли би працювати в Україні і створювати її ВВП, але змушені ризикувати та гнути спину за кордоном.

Додати коментар

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Free WordPress Themes - Download High-quality Templates