Середа , 08.12.2021

Тернополянин Дмитро Підручний розповів про підготовку до Олімпіади, «вибрики» організаторів і… пиво

До зимової Олімпіади в Пекіні-2022 залишається трохи більш ніж 100 днів, але наші біатлоністи досі в очі не бачили трасу, на якій доведеться боротися за медалі.

А для України основна надія на білих Іграх саме на стріляючих лижників, які дуже хочуть піднятися на п’єдестал у перший же день змагань.

За місяць до старту біатлонного сезону OBOZREVATEL поспілкувався з капітаном чоловічої команди, чемпіоном світу-2019 в переслідуванні Дмитром Підручним. Спортсмен розповів про свою роботу з психологом, кайф від контактних гонок і любов до пива.

– Дмитре, підготовка до Пекіну чимось відрізняється від тієї, яка була напередодні Пхенчхана-2018?

– Якщо порівнювати з підготовкою до попереднього сезону, то цей вийшов набагато вдалішим за організацією. Торік у жовтні в нас був період, коли ми змушені були переривати збори і повертатися додому через проблеми з документами, до того ж нам доводилося проходити через постійне здавання тестів.

Сьогодні ми всі вакциновані, і це значно спрощує підготовку. Всі збори проходять вчасно. Зараз, наприклад, ми перебуваємо в Австрії. Потім їдемо до Норвегії. І до цього дня все йшло без збоїв, на відміну від минулого року, коли ми провели чотири збори в Україні і все – в одному місці, в Західному реабілітаційно-спортивному центрі у Львівській області. Там, звичайно, хороші умови, але коли там чотири збори поспіль – це не найкращий спосіб підготовки.

– Підготовка до олімпійського сезону почалася вже наприкінці травня. Встигли видихнути після минулого року?

– Заведено говорити, що підготовка до Олімпіади триває чотири роки. Ти маєш враховувати всі помилки, зроблені за цей час, набратися досвіду. Мусиш зібрати все в кулак і видати на Олімпіаді. Трохи відпочити в міжсезоння вдалося, але перерва була невеликою, і нагнітання, що з кожним днем все ближче Олімпіада, і хвилювання… Але намагаємося все перебороти, адже вже є досвід виступу на Олімпійських іграх.

– На відкритому чемпіонаті Німеччини у вересні ви виграли переслідування. І на чемпіонаті України показали хороші результати. Наскільки задоволені тим, як набираєте форму до сезону?

– У Німеччині я був задоволений і ходом, і стрільбою. Ми реалізували те, що задумали. Ми були трохи перевантажені, тому що спеціально не готувалися до цих стартів. Це така проба – відчути боротьбу з топовими спортсменами. І я був задоволений і результатами, і самопочуттям, і стрельбою, яку зумів показати. Незважаючи на перемогу в пасьют, я був задоволений і попередніми днями – тим, як справлявся і фізично, і психологічно.

Чемпіонат України проходив після німецького збору, тому я був не зовсім у тому стані, в якому хотілося б. Але мені вдалося перемогти і стати другим. Це підготовчий період – іноді відчуваєш себе добре, іноді – ні. Але ці змагання і існують для того, щоб щось пробувати. Щоб був час виправити недоліки.

– У минулому сезоні ви були незадоволені своєю стрільбою, загубилася стабільність. Але обіцяли над нею гарненько попрацювати. Уже вдалося щось підкоригувати?

– Так, у минулому сезоні стрільба у мене була нестабільна, траплялися незрозумілі провали. У це міжсезоння я приділив їй увагу. І на змаганнях, і в контрольних стартах я стабільно справлявся зі стрільбою. Вважаю, що це була більше психологічна проблема, тому я іноді працюю з психологом. Думаю, що в цьому сезоні вдасться вирішити проблему зі стрільбою і поліпшити свої показники.

– Олімпіада-2022 пройде в Пекіні. Через коронавірус змагання в Китаї в минулому сезоні скасували. Хтось взагалі бачив олімпійську трасу?

– Поки що траса закрита. Нам обіцяють, що хтось із представників нашої команди, напевно з тренерського штабу або з сервісу, зможе поїхати туди в кінці грудня і подивитися її. Навесні ми отримали від IBU графік трас, кілька фотографій, її рельєф. У нас є розмітка, але, чесно, ця інформація мало що дає. Коли ти їдеш на лижах, то все зовсім по-іншому. Зазвичай за рік до Ігор проходить передолімпійський тиждень, де є можливість протестувати трасу. А на цій Олімпіаді будемо як сліпі кошенята. Але умови для всіх однакові. Ніхто зі спортсменів там не був, крім китайців.

– А які там кліматичні умови? З якою трасою можна порівняти?

– Там високогір’я – 1700 метрів над рівнем моря. Тому ми влітку готувалися в Італії на висоті 1900 метрів. І ще взимку перед Олімпіадою пройдуть високогірні збори. Тренери намагаються витягнути максимум з тієї інформації, що у нас є. По сезону один або два етапи Кубку світу ми будемо пропускати, але я поки не можу сказати які.

– Але стартувати будете всією командою в листопаді в Швеції?

– Так, нас там буде навіть більше, ніж зазвичай, тому що тренери даватимуть шанс молодим спортсменам.

– Де на Олімпіаді в України вищі шанси на медаль – у вашому коронному переслідуванні або в естафеті?

– У перший змагальний день там змішана естафета, тому, думаю, всі ставки будуть робитися на перший день. А далі кожен спортсмен докладатиме зусиль в індивідуальних стартах. Для мене основні – спринт і переслідування. Звичайно, не можна списувати індивідуальну гонку, а мас-старт залежить вже від того, як пройдуть ці три старти.

– А ви зрозуміли, чому переслідування дається вам найкраще? У чому полягає секрет успіху?

– Я люблю контактні гонки. Мені і мас-старт часто вдається, але ця гонка важча за переслідування – дистанція довша і відразу 30 чоловіків стартують. У пасьюті простіше, ти можеш підтягуватися, хоча дуже багато залежить від спринту. Ну, і естафету люблю. Я кайфую від того, що біжу із суперниками тут і зараз.

Мені подобається це психологічне навантаження, коли стоїш з опонентом на вогневому рубежі, коли розумієш, що все вирішується зараз і кожна секунда може все змінити. А в індивідуальній гонці та спринті зовсім інші думки, ти біжиш сам і повинен зосередитися тільки на собі.

– Торік і Цимбал, і Дудченко непогано проявили себе на етапах Кубку світу. Відчувається, що в чоловічій команді зросла конкуренція?

– Так, відчувається, і це дуже добра ознака. Це говорить, що у нас хороша команда, підтягуються молоді хлопці. Сподіваюся, що з їхньою допомогою в командних заліках і естафетах ми зможемо боротися за більш високі місця. До того ж це мотивація і для мене, і для Артема Прими. Розуміємо, що молодь наступає. І якщо раніше вони у нас чогось вчилися, а зараз ми бачимо, як вони підросли, і теж починаємо у них вчитися.

– Чому саме?

– Переважно в стрілецькому плані. І Цимбал, і Дудченко швидко стріляють на тренуваннях. Хоча їм, можливо, ще не вистачає такої впевненості на змаганнях.

– Торік у Кубку світу у зв’язку з ковідом було багато спарених етапів. Цього року повернулися до звичайного календаря. Це плюс у такій ситуації?

– Плюс у тому, що кожного тижня змінюється локація, нова країна, нове стрільбище і може бути цікавіше. А мінус у тому, що потрібно щотижня збирати сумку і один-два дні проводити в дорозі, яка забирає досить багато сил. Особливо далекі переїзди – зі Швеції до Австрії, а потім з Австрії до Франції.

– Влітку під час міської гонки у Вісбадені німець Реєс і ви впали на повороті, бо перед цим володар Кубку світу норвежець Йоханнес Бе розлив там воду. І посіли лише п’яте місце. Часто в гонках опинялися у подібній ситуації, в завалах?

– Зазвичай це обходить мене стороною. Останній раз, я пам’ятаю, був такий випадок на спринті в Осло років п’ять тому. Але це була моя провина, я трохи відволікся і не бачив, куди наїжджаю лижею. А там було трохи льоду, і я впав.

– А Йоханнес потім перепросив або якось відреагував?

– Ні, ми навіть з ним після цього не розмовляли. Якщо чесно, я зрозумів, що це він розлив воду, вже після того, як подивився падіння на відео.

– Коли ми вже заговорили про норвежців, то і в цьому році можна очікувати їх домінування і появи ще однієї молодої зірки?

– Чесно, вони такі непередбачувані. Хто б міг подумати на старті минулого сезону, що так сильно буде виступати Легрейд і до останньої гонки Кубку світу боротися за Кришталевий глобус. Тому давати якісь прогнози на норвежців дуже важко. Думаю, Йоханнес Бе буде, як завжди, на передових позиціях. Але в них кого не візьмеш – кожен може боротися за перемогу. Дуже сильна команда.

– А хто ж може скласти реальну конкуренцію Йоханнесу після відходу Мартена Фуркада?

– Я і минулого року думав, що йому дасть бій француз Кантен Фійон Маї, який до цього показував хороші результати. Думав, що Фуркад зав’яже, і він стане його заміною. Але в крайньому сезоні він був чомусь нестабільний і в стрілецькому плані, і ходом у нього не завжди виходило конкурувати. Але, думаю, що в цьому році він буде боротися з норвежцями.

– Після золотої медалі на чемпіонаті світу від вас постійно чекають подіумів і перемог. Чи не тисне?

– У перший сезон після перемоги на світі тиснуло психологічно і дуже сильно. У минулому сезоні вже було трохи по-іншому, але на чемпіонаті світу все одно відчував всі ці очікування, можливо, тому трохи не справлявся зі стрільбою. І я вирішив працювати з психологом на цю тему. Думаю, що тепер мені буде легше.

– Юрай Санітра дуже гармонійно вписався в вашу команду і результати чоловічої збірної виросли. Який він наставник і за рахунок чого так швидко порозумівся з усіма?

– Насамперед він дуже комунікабельний. Вміє вислухати думку спортсменів. І часто це враховує. Дуже позитивна людина з гарним почуттям гумору. Це важливо, коли тренер у команді і сам жартує, і розуміє жарти спортсменів. Це створює хорошу атмосферу. І нам, спортсменам, легше перебувати на зборах. Він не боїться змінювати тренування, часто працює з хлопцями індивідуально, щоб зрозуміти, що їм потрібно. І думаю, що за рахунок цього молоді спортсмени дуже швидко почали підтягуватися.

– Є у вас улюблена траса, де біжиться легко?

– Однієї немає, є три. Це Хохфільцен, Обергоф і Нове-Мєсто. Хоча Обергоф не завжди, а тільки в гарну погоду (сміється). Мені подобається рельєф німецької траси і часто почуваюся там добре фізично. У цих містах і атмосфера на трибунах особлива. За сукупністю цих факторів мені хочеться приїжджати туди на змагання.

А ось на етапі у Франції, в Ансі, дуже багато вболівальників на трибунах, класна атмосфера, але траса взагалі не сподобалася. Дуже вузька, багато поворотів. Умови не до кінця відповідають стандартам. У спринті, можливо, ще й нормально, але в мас-старті кілька людей одночасно не можуть пройти на певних ділянках. А це позначається на результатах.

– Як учаснику не однієї Різдвяної гонки поставлю питання, яке турбує деяких уболівальників: ось цей величезний келих з пивом, який вручають переможцеві, біатлоністи потім дійсно випивають? І пиво там справжнє?

– На жаль, там я не піднімався вище другого місця. Тому такі келихи нам не давали. Але пиво я люблю. І віддаю йому перевагу з алкогольних напоїв. Можу дозволити собі його нечасто, але якщо б мені випала нагода отримати цей келих, я б спробував його випити (сміється).

Читайте також:
Тернополянка Анастасія Бачинська — у топ-10 на чемпіонаті світу з гімнастики