Ритуальні товари вже протягом цілого десятиліття перестали вважатися спеціалізованими елементами похорон. Це вже щось більше.
Сьогодні навіть класичні ритуальні вінки, хрести та пам’ятники допомагають не лише виразити пам’ять та повагу до померлого, а й стати частиною культурної ідентичності народу.
Як ритуальні товари перетворюються на культурну спадщину цілих поколінь
Все досить просто. Розглянемо на прикладі похоронних вінків. Їх виготовлення замовляють індивідуально, адже вони можуть складатися з живих чи синтетичних квітів. Крім цього, вінки можуть прикрашатися стрічками з написами чи цитатами.
Якщо подивитися на надгробні пам’ятники, їх виконують у різних стилях:
- мінімалізм;
- арт-деко;
- етно стиль;
- ретро.
Подібні конструкції перетворюють класичне кладовище на справжню архітектурну знахідку.
Навіть хрести, які століттями вважали традиційним ритуальним елементом, поступово виготовляються в різних формах, у тому числі з каменю та дерева.
Сучасні QR-коди, які викарбовано на могильних пам’ятниках, взагалі є ритуальними товарами нового покоління. Відсканувавши такий код, людина можете переглянути фото чи відеоісторію життя померлого.
І все це втілюється у життя в Україні.
Цікаві факти
Основним ритуальним елементом українців протягом багатьох століть вважався саме хрест. Але в багатьох регіонах сьогодні гранітні таблички з гравіюванням використовують частіше.
Крім цього, у деяких містах України можна навіть замовити ритуальні свічки, на яких буде викарбовано ім’я покійного та навіть його зображення.
Класичний поминальний обід поступово відходить до історії. Все частіше замість звичних проводів небіжчика переходять до більш духовних форматів вшанування пам’яті. Зокрема, у містах влаштовують:
- поминальні фуршети;
- музичні вечори;
- кава-брейки;
- тихі сімейні зустрічі.
Все це дозволяє зосередитися на вдячності померлому, а також на вшануванні його добрими словами. Поминальна чарка без тостів, промови без вигуків, інтелігентний фуршет замість звичайного обіду та ритуальна кутя на похорон й поминки.
Навіть прості поминальні страви українців змінюються. З’являються нові закуски, в моду входять трав’яний чай та домашнє печиво. Замість алкоголю вживають компот. І це не знецінення традицій пращурів, а їх переосмислення у сучасному форматі. Адже пам’ять про небіжчика проявляється не у кількості страв та тостів, а в чистих серцях та добрих жестах.
