«Робінзон Крузо» — один із найвідоміших романів у світовій літературі.
Написаний англійським письменником Даніелем Дефо, він розповідає про пригоди моряка, який провів 28 років на безлюдному острові. Ця книга стала не лише шедевром пригодницької прози, а й глибоким психологічним і філософським твором, що досліджує природу людини та її виживання в екстремальних умовах. Але історія написання «Робінзона Крузо» є не менш захоплюючою, ніж сам роман.
Прототип та джерело натхнення
Головним джерелом натхнення для Даніеля Дефо стала реальна історія шотландського моряка Александра Селкірка. У 1704 році, під час експедиції під командуванням Вільяма Дамп’єра, Селкірк, посварившись з капітаном, попросив висадити його на безлюдному острові Хуан-Фернандес у Тихому океані. Він провів на острові понад чотири роки, виживаючи лише завдяки власній кмітливості та винахідливості. У 1709 році його знайшли та врятували.
Історія Селкірка набула широкого розголосу в Англії. Її згадували в багатьох виданнях, зокрема у книзі Річарда Стіла «Журнал мандрівників», опублікованій у 1712 році. Даніель Дефо, як досвідчений журналіст і письменник, був добре знайомий з цими матеріалами. Він побачив у них ідеальний сюжет для свого нового твору.
Жанр і цілі автора
На час написання роману (1719 рік) Даніель Дефо був вже досвідченим письменником, відомим завдяки своїм памфлетам, есе та журналам. Однак він не мав досвіду написання художніх творів. Створюючи «Робінзона Крузо», Дефо мав на меті не просто розповісти захоплюючу історію, а й викласти свої філософські та моральні погляди.
Він прагнув створити твір, який був би одночасно і розважальним, і повчальним. «Робінзон Крузо» мав продемонструвати силу людського духу, витримку та віру в Бога. Дефо також використав роман для висвітлення важливих соціальних та економічних питань, таких як колонізація, торгівля та праця.
Процес написання
Дефо написав «Робінзона Крузо» у 1719 році, перебуваючи у Лондоні. Загальновідомо, що він працював дуже швидко, оскільки він завжди ставив перед собою амбітні цілі. У той час Дефо вже був у похилому віці, але його розум залишався гострим, а творча енергія – невичерпною.
Письменник використав формат щоденника, щоб надати розповіді більшої правдоподібності. Цей прийом дозволив йому детально описати думки та емоції Робінзона, його боротьбу з відчаєм та самотністю, його поступове перетворення на господаря острова. Дефо також використав безліч технічних та практичних деталей, щоб зробити історію реалістичною: він детально описав, як Робінзон будував житло, полював, вирощував урожай та виготовляв інструменти.
Успіх і спадщина
Роман «Робінзон Крузо» був опублікований 25 квітня 1719 року і одразу став бестселером. За перший рік він витримав чотири видання. Читачі були захоплені історією виживання та перетворення людини.
Успіх роману був настільки великий, що Дефо написав два продовження: «Подальші пригоди Робінзона Крузо» (1719) та «Серйозні роздуми впродовж життя та дивовижні пригоди Робінзона Крузо» (1720). Однак жодне з них не змогло повторити успіху першої книги.
«Робінзон Крузо» став одним із найважливіших творів англійської та світової літератури. Він започаткував жанр «робінзонади» — історій про виживання людини на безлюдному острові. Роман перекладений багатьма мовами, його екранізували безліч разів, а образ Робінзона Крузо став символом незламності людського духу.
Отже, «Робінзон Крузо» — це не лише захоплива пригода, а й результат творчої геніальності Даніеля Дефо, який зумів перетворити реальну історію на вічний шедевр, що досі надихає мільйони читачів.
