«Почуття провини – не досить!»

Кожна країна має свій, головний День. Свято, яке підкреслює наявність Власної Волі, Власного Розуму та Власного Вибору громадян, які свідомо та одностайно прийняли рішення жити у вільній країні, що обрала шлях цивілізаційного розвитку та демократії. Такий День – День Незалежності!

Так вже розпорядилася жорстока доля, що 31-й День Незалежності України співпадає з пів річчям з початку невиправданої кривавої агресії путінської росії проти Нашої Української Незалежності. Рівно 6 місяців тому, 24 лютого 2022 року знахабніла орда перетнула кордони України та завдала перші ракетні удари по українським містам. Злочинна війна, яку кремль цинічно назвав «визвольною спецоперацією», назавжди змінила наше життя.

Практично 200 тисячне військо кремлівської орди вдерлося на українські землі, принісши з собою біль, страждання та смерть. Десятки тисяч загиблих Захисників та мирних громадян, зруйновані підприємства, інфраструктура, знищені поля… Страшна смерть забрала життя як мінімум 363 дітей, маленьких українців, які тільки починали жити. Ще 718 діточок отримали важкі поранення.

За що нам це, Боже?!! Відповідь очевидна – за наше прагнення жити у вільній країні, своїм розумом та своїми власними бажаннями, а не хворобливим навіюванням втративших розум псевдоімператорів. За нашу Незалежність!

Так, ціною героїчної мужності наших Захисників, їхньої відданості та жертовності ми зупинили нахабного ворога. Дякувати Богу, Україна не залишилася наодинці проти величезної агресивної країни людожерів, на яку перетворилася путінська росія. Демократичний світ надав таку необхідну допомогу і ворожий наступ захлинувся. Розпочалася позиційна війна на виснаження ресурсів.

Величезні втрати ворога не дають йому змоги продовжити наступ на українські землі, але й нам, українцям, не вистачає поки що сил на те, щоб повернути тимчасово втрачені території та викинути вороже сміття за межі України. Для остаточної перемоги над ворогом нашим Захисникам потрібно багато новітньої зброї та боєприпасів, кількість яких збільшується з кожним днем завдяки допомозі країн «антипутінської» коаліції, які добре розуміють, що саме Україна зараз знаходиться на передньому краї боротьби Добра зі Злом. І саме від нас, українців, залежить майбутнє світової демократії.

Злочинна війна, яку розпочав навіжений диктатор путін проти України, була б неможливою, якби не мовчазна підтримка напівмертвого російського суспільства, яке путінська пропаганда занурила у важкий хворобливий сон псевдоімперського навіювання. Путін гарно підготувався до війни, практично знищивши позасистемну опозицію та позбавивши російське суспільство можливості спротиву самій диктаторській суті суспільно-політичного ладу в країні. Росія завмерла у страху перед політичними репресіями та поверненням на вулиці «чорних воронків». Суспільну тишу заповнила брехлива пропаганда та «скрепна» маячня рупорів кремля. Прості росіяни, навіть ті, у кого ще залишився здоровий глузд, совість, честь та людяність, стали «тихіше води і нижче трави», боячись можливих репресій.

Але це не знімає з них відповідальності за дії власного, ними ж обраного, божевільного диктатора. Адже саме за їхнього мовчазного дозволу в Україні ллється кров ні у чому не винних українців. Саме вони винні у тому, що за пів року більш ніж 3500 ворожих ракет принесли смерть на землю Незалежної країни. Саме вони дозволили відправити на загибель власних дітей, яких було справедливо покарано лютою смертю українськими Захисниками.

Сьогодні Україна святкує День Незалежності. Для кожного з росіян цей день повинен стати Днем каяття перед українцями. За власну слабкість та відсутність волі. За боягузтво та намагання впевнити себе, що від них нічого не залежить. За те, що дозволили кремлівському павуку оплести себе мерзенним павутинням брехні та втягнути кожного росіянина у криваві злочини проти України. Проти людства.

Врешті решт, кожне суспільство, рано чи пізно, самотужки очищується від всього гнилого та темного, що заважає його розвитку та процвітанню. Або його примусово очищують ті, кому набридає жити у летаргічному сні, що веде до загибелі. Росія вже перетнула «червону лінію» тотальної хвороби і наблизилася впритул до термінальної стадії страшної агонії. Будь яка затримка у лікуванні хвороби призведе до неминучої смерті.

Єдине, що може врятувати напівмертву країну – це усвідомлення власної провини, каяття перед тими, кому дозволені російським суспільством власноруч злочини кремлівського диктаторського режиму принесли горе та біль втрат. І тоді, з усвідомленням та каяттям, прийде розуміння необхідності якнайшвидшого знищення кривавого режиму путіна та Ко.

Не залежно від того, зможе російське суспільство вийти із коми чи ні, Україна буде святкувати День СВОЄЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. І сьогодні, і у наступному році, і ще багато-багато десятиліть та століть поспіль. Ми маємо таке ПРАВО!

А от чи буде таке право у росіян, залежить лише від них самих. Тому вже час би їм прокинутися та згадати, що кожна людина народжується для щастя. А справжнє щастя можливе лише за життя у вільній та незалежній країні, без усяких там царів, диктаторів та інших павуків.

Допомогти росіянам усвідомити свою провину, покаятися у злочинах кремлівської влади та знищити з середини країни кривавий путінський режим сьогодні, на День Незалежності України, намагалися активісти Громадської Організації «Агенція Розвитку Демократії та Інформаційних Свобод». Біля посольства країни-агресора вони провели акцію «Почуття провини – не досить!».

Світлини наслідків російської злочинної агресії, що були розміщені на паркані покинутої російськими дипломатами будівлі посольства, на думку організаторів акції повинні донести до «простої» росії усі жахи та злочини диктаторського режиму на території України та спонукати росіян до прийняття єдино вірного рішення – усунення від влади психічно хворого керманича, що є першопричиною злочинів кремля не тільки проти України, а й проти самих мешканців спотвореної та практично знищеної путіним росії.

Юрій ФЕДОРЕНКО, керівник ГО Агенція розвитку демократії та інформаційних свобод, головний редактор сайту Матриця свободи