Військовослужбовець трагічно загинув у зоні проведення АТО. А винні в тому двоє його побратимів.
Чималий резонанс викликала нещодавня публікація у «НОВІЙ…» про вбивство в зоні АТО військовослужбовця Ігоря Яцунди зі Зборівщини, що сталося торік у березні.
Забрали життя у нього два його… «побратими». Інформацію поширили інші сайти, під нею висловлювали думки читачі, і багатьох цікавила позиція військового командування з приводу нещасного випадку. Власне, тому «НОВА…» звернулася до представників військової частини, в якій проходив службу наш земляк, прокоментувати інцидент.
— Минув рік після трагедії, уже розставлені усі крапки над «і»: вбивць Ігоря Яцунди засуджено, а окремим посадовим особам військової частини оголошено догани, стягнення та інші види покарань, які передбачені чинним законодавством, — повідомив прес-офіцер в/ч В1428 Юрій Кульпа. — На жаль, стався досить прикрий випадок, ми не приховували його, навпаки були шоковані такою звісткою і намагалися сприяти слідству, яке відбувалося за участю військової прокуратури. Уклавши контракт, до лав ЗСУ приходять люди з різних куточків України, різні за характерами, вподобаннями, звичками. В окремих випадках доводиться багато працювати, щоб сформувати справжній армійський колектив, який би діяв злагоджено та професійно, щоб в підрозділах панував порядок і дисципліна. Ніхто не має права принижувати іншу людину, а тим більше зазіхати на чиєсь життя. Це, зокрема, гарантує статут Збройних сил України, у якому прописані обов’язки та відповідальність за вчинки. Після вбивства Ігоря Яцунди справді була поширена попередня версія — нібито він загинув у ДТП. Ця версія була побудована на свідченнях його товаришів, які були поруч із ним в останні хвилини його життя, знали правду про інцидент, проте намагалися усіляко приховати її. Однак під час розслідування та проведених експертиз було встановлено справжню причину смерті Ігоря Яцунди. Двом військовослужбовцям повідомлено про підозру, а згодом порушено кримінальне провадження і притягнуто їх до відповідальності у вигляді тримання під вартою.
Розслідуванням вбивства займалася військова прокуратура, а після закінчення справа була передана до суду. Військова частина не мала жодного впливу на цей процес, тому не квапилася коментувати його. Нашим завданням було — оперативно повідомити про інцидент, а вже компетентні органи проводили необхідні експертизи, допитували свідків, з’ясовували подробиці трагедії.
Два горе-військовослужбовці замість того, щоб визнати свою провину і розкаятися, виправдовувалися, змінювали покази, вводили слідство в оману, аби уникнути покарання, але за злочин їм таки доведеться відсидіти за ґратами. Хоча цей випадок і поодинокий, командування підрозділу все ж врахувало прикрий досвід і провело невідкладні дисциплінарні заходи серед вояків, аби подібне ніколи не повторилося.