Терноград оперативно. достовірно. цікаво Освітня галузь особлива тим, що людина стикаються з нею не епізодично, а роками. Як кажуть в народі, вік живи – вік учись. Відповідно, корупція та недофінансування галузі освіти болюче б’ють по кишені батьків.
Особливо актуальна ця проблема у Тернополі, адже щороку кошти які виділяються з бюджету на освітню галузь зростають, однак батьки цього не відчувають.
Держава, забезпечує дітей безкоштовними підручниками, але не забезпечує допоміжними матеріалами.
Ото й виходить, що на початку вересня, батька потрібно здати гроші на атласи з географії та історії, на контурні карти з цих же предметів, на зошити для лабораторних з фізики та хімії, часом на зошити для практичних робіт з інших предметів.
Здавалося б, 15-20 гривень у наш час – це дрібниця, але загалом набігають чималі кошти. А окрім цього батьки здають щомісячно гроші у фонд школи, здають на заміну вікон у класах та коридорах, на заміну дверей, закупівлю комп’ютерів, плазмових телевізорів у клас та навіть меблів.
За 5 років перебування у владі Тернополя, “Свобода” палець об палець не вдарила, щоб побороти корупцію у галузі освіти чи хоче б полегшити навантаження на кишені вчителів.
Так, ще 6-7 років з державного бюджету виділялися кошти тільки на зарплати вчителям, забезпечення дітей підручниками, та капітальні ремонти навчальних закладів, як наприклад, заміна покрівлі, реконструкція котельні тощо.
З часом обсяги фінансування освітньої галузі почали зростати і уже зараз держава виділяє кошти на такі освітні потреби, як утеплення приміщень шляхом встановлення нових енергозберігаючих вікон та дверей, на встановлення нових комп’ютерних класів тощо.
Але весь парадокс в тому, що тернополяни зовсім не відчувають тих вливань, хоча вони і не є мізерними.
Тобто, багато шкільних проектів фінансують з бюджету і водночас з кишень батьків.
Наприклад, з міського бюджету виділяється 600 тисяч гривень на заміну вікон і в той же з батьків іще збирають по 200-300 гривень на ті ж самі вікна. Відповідно виникає питання куди діваються бюджетні гроші або куди діваються гроші батьків?
Або інший приклад. Минулого року міський голова Сергій Надал звітує у ПК “Березіль” перед громадою міста і говорить такі слова:
“Освітня галузь перебуває у стані постійного недофінансування. Уряд із державного бюджету виділяє кошти тільки на зарплати вчителів. Але навіть в таких умовах ми змогли відшукати власні ресурси і встановити у місті 16 нових комп’ютерних класів”.
Це чудово, що змогли відшукати “власні” ресурси, але батьки з однієї школи кажуть, що здавали гроші на закупівлю комп’ютерів, з другої школи кажуть, що теж здавали на гроші, з третьої.
То що ж тоді виходить? Або частину коштів банально вкрали, або мер приписує собі те, що зроблено за гроші батьків.
Одним словом, бардак у фінансуванні тернопільської освіти шалений і найгірше те, що ніхто навіть не намагається навести порядок. А навіщо, якщо там можна добре поживитися.
Втім, Тернопільська міська рада ігнорує не тільки інтереси батьків, але й вчителів. Зарплата працівників апарату Тернопільської міської ради складається з кількох компонентів, один із яких – це премія. Часто премія становить навіть 50%, а то й більше від посадового окладу. Так само час від часу отримують премії працівники ряду комунальних підприємств.
А коли отримують премії вчителі? І скільки? По 200 гривень наприкінці року? Та й то не у всіх школах. Натомість частіше вчителів намагаються відправити у відпустку за свій рахунок або просто зрізати оплату за кабінети чи якийсь інший компонент.
Цього року вчителям пощастило, бо перед місцевим виборами директорам наказали дати спокій вчителям із відпустками за свій рахунок на час канікул. А наступного року, якщо влада у Тернополі не зміниться, міська рада візьметься за старе.
Хоча насправді при бажанні є можливість не тільки економити на освітянах, але й час від часу радувати їх преміями і то немалими чи просто надбавками із місцевого бюджету, так як це вже давно практикують у великих містах.
Скажімо, фонд заробітної плати загальноосвітніх навчальних закладів у цьому році в Тернополі становить 110 мільйонів гривень. Якщо встановити надбавку для освітян з міського бюджету у розмірі 10% від цієї суми, то вийде 11 млн. грн. Для бюджету міста, який цього року становить понад мільярд, 11 млн. грн. – це цілком підйомна сума. А для кожного вчителя – це вийде по 200-300 грн. надбавки щомісячно, що власне відчутно і приємно. Тобто усе зробити реально, але вся біда в тому, що освіта не в пріоритетах теперішньої влади міста.
Олексій КОВАЛЬЧУК, сайт “Міщанського братства”