Терноград оперативно. достовірно. цікаво Тернопільська журналістка і видавець Тетяна Вербицька поділилася своїми враженнями від підвищення мінімальної зарплати вдвічі.
Мінімалка: дешевий піар чи руйнація економіки? Напевне, два в одному. Дешевий піар, покликаний восени стишити резонанс із підняттям депутатських зарплат, тепер обертається руйнацією малого бізнесу, на якому ще сяк-так досі трималася скалічена і немічна економіка країни.
Чи хтось колись цікавився, за рахунок чого виживав підприємець-роботодавець після двох криз кінця 2008-го і початку 2014-го? Чи вистачало йому на зарплату працівникам, податки державі і хоч трохи – на власну сім’ю?
Напевне, уряд із мільйонами доларів готівки під матрацом порахував, що так, раз підприємець ще не збанкрутував і волочив на собі тягар постійних подорожчань, збільшення витрат і падіння попиту на власні продукцію/послуги.
Що маємо тепер?
Постачальники послуг для підприємця (оренда, комуналка, перевізники товару, постачальники сировини тощо) уже підняли ціни через збільшення мінімалки. Плюс у самого підприємця зросли витрати на зарплату працівникам і податки – удвічі. Єдине, що залишається, – закласти це все у ціну власних товарів і послуг для кінцевого споживача.
Що виграє споживач із “подвійною” зарплатою? Нічого. Купівельна спроможність при піднятті мінімалки і цін залишиться такою ж, чи й меншою (пам’ятаємо ще й про курс долара і ціну пального).
Що виграє підприємець? Нічого. Попит на його здорожчені товари/послуги падатиме, адже для непрацюючого споживача, а такого теж чимало, ціни стануть непідйомними.
Що виграє держава? Нічого. Адже в більшості випадків дрібний бізнес скорочуватиме працівників, економитиме на якості товару, врешті – закриватиметься і не платитиме очікуваних податків. Адже бізнес, який не приносить підприємцю ані копійки прибутку, ніхто не вестиме. Ну не буде ніхто вести діяльність задля робочих місць іншим людям, якщо на власну сім’ю не залишається нічого! Це те саме, що ходити на роботу без зарплати.
Ріст безробіття, стрибок цін, скорочення дрібного бізнесу і його товарів/послуг, а отже – зменшення податків у бюджет, – ось ціна дешевому популізму пана Гройсмана.
Сьогодні дивишся на цю вахканалію доларових е-декларацій і дешевого піару і бажання працювати зникає взагалі. Дивишся на мільйонну армію чиновників, яка займається перекладанням папірців, і не розумієш: може, це задля їх зарплат сьогодні винищується вся основа економіки? Що має ще статися в цій державі, щоби влада нарешті почала думати про те, як нагодувати власний народ? Або хоча б дати йому шанс самому себе нагодувати? Чи голодні раби – це покірні раби?
…Багато всього написала. Але від того нічого не зміниться… Просто все дістало.