Терноград оперативно. достовірно. цікаво 58-річний Володимир Мариновський з останніх сил намагається втриматися за крісло голови Тернопільської обласної федерації футболу, легітимність якої піддав сумніву виконком Федерації футболу України.
Для цього він скликав у Тернополі прес-конференцію на якій, підміняючи факти, намагався довести легітимність обласної федерації та показати некомпетентність посадовців ФФУ.
За фактом реєстраційних дій видається виписка, а не витяг
У властивому Володимиру Мариновському комсомольському стилі він звинуватив департамент правової роботи ФФУ у некомпетентності, а керівництво ФФУ в підігруванні конкуренту.
– Юридичний департамент ФФУ «клюнув» на лист мого конкурента, який повідомив, що з 2005 року обласна федерація незаконна. Ці люди помилилися в своїх доводах, адже не було взято до уваги основного документу – витягу з Єдиного державного реєстру від 24 травня 2013 року. В ньому, вже після VII-ої звітно-виборної конференції, над печаткою вказано, що керівник організації В. Мариновський. Мої конкуренти повідомили, що цього документу в нас немає та показали у ФФУ, що наша остання реєстрація датується 2005 роком. А ще вони посилалися на те, що в державному реєстрі немає зафіксовано членів виконкому ТОФФ. Як засвідчив державний реєстр, ці документи ніхто не вимагав. Даний витяг не я надаю і в жодному разі не можу його підробити. Отож, виконком обласної федерації футболу дійсний і всі роки ми працювали легально. На жаль, ФФУ в цьому питанні не розібралася і на засіданні виконавчого комітету Федерації футболу України від 20 лютого було прийнято рішення призупинити колективне членство ТОФФ, а також призупинили членство Мариновського у виконкомі ФФУ, – заявив Володимир Мариновський.
Мариновський звик всі питання вирішувати нахрапом, тому й почав перед журналістами розмахувати витягом з держреєстру. Спираючись на нього він повідомив, що обласна федерація футболу, щоб захистити свої права, з відкритим листом звернулася до президента ФФУ А. Павелка, подібні листи направлені в УЄФА та подано позов до суду. Насправді ж юридична обізнаність Мариновського м’яко кажучи бажає бути кращою, або ж у нього погані консультанти та радники. Наявність витягу, яким він вихвалявся перед тернопільськими журналістами, ще раз підтверджує некомпетентність його команди та не легітимність самої федерації.
Давайте все розкладемо по полицях. Після проведення останньої звітно-виборної конференції у лютому 2013 року, відповідно до статті 14 Закону України «Про громадські об’єднання» (яка діяла на той час), Тернопільська обласна федерація футболу, була зобов’язана повідомити органи юстиції про зміни у складі керівних органів, подавши пакет документів (заяву, реєстраційну картку, протокол конференції та відомості про виконком у новому складі). Повідомимо, що в порівнянні з попереднім виконкомом, у 2013 р. його склад змінився більше, як на половину – з 18 членів виконавчого комітету старих залишилося тільки 8. Якщо би ці документи були подані, як того вимагав закон, то органи юстиції зареєстрували б зміни в керівних органах у Реєстрі громадських об’єднань та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також видали б єдиний документ, який підтверджував би реєстрацію таких змін – виписку з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Тобто посилання Мариновського на наявність «витягу», датованого 24 травнем 2013 року, який ніби-то підтверджує реєстрацію змін, то це лише маніпуляція або прояв незнання очевидних норм законодавства, бо за фактом реєстраційних дій видається виписка, а не витяг (документ про надання інформації з реєстру, а не внесення до нього змін).
Лише після повідомлення органів юстиції та реєстрації ними змін у відомостях новообрані органи могли б вважатися чинними і приймати рішення. Тернопільською обласною федерацією порядок встановлений законом додержаний не був, що потягло собою наступне: склад виконкому, а також голова федерації, хоча і були обрані у лютому 2013 року, чинними продовжували вважатися органи, обрані ще у 2005 році (саме у цьому році приймалися останні зміни), які втратили повноваження через сплив чотирирічного строку їх обрання.
Отож, показаний журналістам витяг, це всього лише документ який пан Мариновський брав очевидно задля вирішення фінансових чи господарських питань федерації.
Свіжа кров Мариновському не потрібна
Після того, як юридична грамотність у Мариновського закінчилася, він почав поговорити про якісь компрометуючі документи, які він збирається передати НАБУ.
Заявляючи про надуманий тиск на колективних членів ТОФФ, Мариновський чомусь не згадує, як особисто розповсюджував зразки протоколів майбутньої звітно-виборної конференції. Вони заповнювалися ледь не на коліні, хоча в більшості випадків відомості в них мали вноситися на основі рішень районних конференцій у присутності всіх їхніх членів. Більше того, головам районних федерацій прямо вказувалося на потрібних делегатів обласної конференції (багато з них немає жодного відношення до осередків) і потрібного кандидата на голову федерації, яких треба було вписати в протокол і ледь не наступних день ці документи мали бути в офісі ТОФФ.
І це при тому, що під час спілкування з журналістами Володимир Мариновський обмовився, що в обласну федерацію потрібно вводити свіжу кров, в тому числі й на керівнику посаду, але, як виявилося, молодь ще не доросла і федерацію на п’ятий(!) термін мав би очолити той самий добродій Мариновський.
Коли цифри вагоміші за слова
А далі Мариновський і його колеги, яких він привів на конференцію, говорили, як багато ними і особисто Володимиром Миколайовичем зроблено для розвитку футболу на Тернопільщині. Але все піддається в порівнянні.
Головний показник роботи обласної федерації футболу – кількість команд-учасників чемпіонату Тернопільщини. З року в рік ця цифра зменшується. Якщо раніше в чемпіонаті виступало близько 30 команд по двох групах (у тому числі з юнаками), то нині заледве назбирується 10 колективів без юнаків. Були роки, коли й такої кількості не знайшлося (2010 рік – 8 команд). Роками розквіту обласного футболу можна назвати 2011-13-ті, коли у змаганнях брало участь 18-20 команд. Але тут робота Мариновського і обласної федерації була мізерною, все за нього зробив тодішній голова Тернопільської ОДА, чоловік старої формації Валентин Хоптян. Він ледь не в наказовому порядку змусив кожного голову району виставити на обласні змагання команду й опікуватися нею. Коли ж Хоптян залишив свою посаду, знову настав спад: 2014 рік – 9 команд, 2015 рік – 11, 2016 рік – 10. І це при тому, що перед кожним сезоном Мариновський заявляє, що робить усе, щоб кожен район виставив одну команду.
У цьому плані Тернопільська область різко контрастує з сусідами. Скажімо, в чемпіонаті Львівської області в 2016 році виступала 61 доросла команда і 32 юнацькі. Навіть менш багатша за Львівську – Івано-Франківська область у рази за нас має більше колективів, які виступають в обласних змаганнях: 26 дорослих команд (по 13-ть у першій і другій лігах) і 13 юнацьких. Навіть схожа за економічним потенціалом Хмельницька область спромоглася зібрати на обласну першість 11 команд у Прем’єр-лігу і 19 колективів у першу. Цифри говорять самі за себе…
Забув про партійну приналежність
У подіях які сталися навколо обласного футболу, Мариновський звинувачує свого конкурента Тараса Юрика, котрий, через футбол хоче заробити собі політичні дивіденди, а собі в підтримку взяв політичну партію «БПП-«Солідарність». А сам Мариновський, за його ж словами, перебуває поза великою політикою, а тому переймається виключно футболом.
І тут збрехав, хоча, можливо й забув, зважаючи на свій поважний вік великий «шанувальник» футболу Мариновський. Один з тернопільських журналістів пригадав йому, що він є діючим заступником голови обласного осередку Аграрної партії та керівником Тернопільської міської організації цієї політсили. Тому хто і навіщо використовує партію для власних корисливих цілей, ще треба запитати, зважаючи на колишній зв’язок Мариновського з медведчуковою проросійською СДПУ (о).
Одні працюють, а інші тільки гарно говорять
Багато гострих слів на прес-конференції було кинуто на адресу новообраного голови спілки «Федерації футболу Тернопільської області» Тараса Юрика, мовляв, ти покажи свою роботу на спортивній ниві, а тоді шукай підтримки в футбольної громадськості області. А один з ораторів на зустрічі з журналістами навіть засумнівався в правдивості інформації, що спортивні майданчики, які з ініціативи Тараса Юрику будуються і реконструюються в чотирьох районних центрах області. За короткий час нардеп Юрик зумів акумулювати кошти на зведення універсальних майданчиків зі штучним покриттям. І в найближчий час подібні буде відрито для любителів спорту в Козовій та Підгайцях, а згодом – в Бережанах і Зборові. І це тільки початок. Зважаючи на те, що Тарас Юрик ніколи не кидає слова на вітер, можна бути впевненим, що він ставши на чолі футбольного господарства області, буде з подвійною енергією працювати та докладе всіх зусиль для того, щоб до кінця 2017 року в рази збільшилася кількість об’єктів спортивної інфраструктури нашої області.
А що зробив за 16 років у цьому плані Володимир Мариновський? На початку 2000-х ФФУ ініціювало встановлення в регіонах маленьких майданчиків зі штучним покриттям. Що цікаво, вольовим рішення саме пана Мариновського, вони були встановлені в його рідному селі Біла та смт Мукулинці, де веде бізнес його товариш С. Троян. У той же час, чимало райцентрів Тернопільщини і досі таких майданчиків не мають. Уже який рік Мариновський розповідає футбольній громадськості області, що ось-ось у Тернополі збудують сучасний стадіон стандартних розмірів зі штучним покриттям. Цей стадіон вирішив би багато проблем тернопільським футболістам, які не мають де тренуватися пізньої осені, зимою та ранньою весною. Але далі балачок ситуація не поворухнулася. Стадіон зі штучним покриттям не з’явився ні коли Мариновський був віце-президентом ФФУ і коли в його руках було багато важелів впливу, ні – після.
Сьогодні Володимир Мариновський своїми недолугими звинувачуваннями вважає, що приватизував футбол на Тернопільщині. Насправді, за всі ці роки довів його до критичного стану. Тому, після скількох років застою, чи має він моральне право керувати ним далі, питання риторичне…