Це така собі тачка з моторчиком, що не потребує жодної допомоги людини, окрім натискання на кнопки пульта дистанційного управління.
На створення технічного дива Петро Головатий з Тернопільщини витратив декілька місяців. За фахом чоловік — вчитель фізики та інформатики, пише газета “Експрес”.
“Сьогодні транспорт переходить на електротягу, — каже газда. — Тож я вирішив створити невеличкий прототип, в основі якого закладений такий же принцип роботи, як і в електромобілях. Це — універсальна платформа, яка замінює силу однієї людини. З її допомогою можна транспортувати різноманітні вантажі. Важить електрокар понад сто кілограмів і може перевозити вантаж такої ж маси”.
Заряджається пристрій від звичайної розетки. Заряду вистачає приблизно на два дні. Щоб створити робота, чоловік малював 3-D схеми на комп’ютері, адже не знав, чи всі деталі помістяться в заплановані габарити машини.
Її ширина —75 сантиметрів, а довжина — 90 см. Рама робота — з металу, електромотори та батареї з електровелосипедів, а також від ноутбука, електроніка для управління — саморобна (з китайських, і не тільки, радіодеталей), ланцюги і зірочки — від різних мотоциклів, колеса — від авто, пульт від іграшкового гелікоптера.
“Спершу в електрокара було 4 менші колеса від звичайної тачки, — розповідає чоловік. — Однак у такому разі ним неможливо було загортати картоплю, адже відстань від землі до рами була замала. Тому я переробив робота — на два великі колеса, щоб підняти його вище над землею. Використав колеса з автомобіля, так звані докатки — вони трохи вужчі, ніж стандартні, але саме такі мені й потрібні були”.
Уже були охочі купити робота чи замовити виготовлення такого ж, але Петро Головатий не поспішає його продавати.
“Хочу доробити потрібні знаряддя для городу й все випробувати на практиці”, — каже винахідник. “До речі, як тільки ми стали використовувати робота, то односельчани дуже дивувались із мого винаходу, — пригадує чоловік. — Він віз мішки, а я йшов трохи далі з пультом і керував. Це так для них незвично! А тепер мій помічник мало кого шокує, багато хто теж хоче такого мати”.
Автор: Юлія ТОМЧИШИН