Терноград оперативно. достовірно. цікаво 9 з 10 батьків регулярно платять шкільні щомісячні внески
Школам набагато легше зібрати гроші з батьків, ніж писати бюджетні плани. Фото: pixabay
Збір грошей – це вічна проблема всіх українських шкіл. З початком навчального року батьки часто тільки те й роблять, що скидаються на ремонт класу, подарунки та квіти вчителям, крейду, нові парти, путівки і солодкі столи.
Незважаючи на те, що в Міністерстві освіти не раз нагадували, що всі побори в школах – це протизаконне вимагання, нічого не змінилося.
Газета “Сегодня” вирішила розібратися, як справи у шкіл з фінансуванням, чому батьки постійно змушені збирати гроші на що-небудь, і як виправити цю ситуацію.
Проблеми з фінансуванням: чому школи не вміють планувати свої витрати
Один з аргументів для збору грошей з батьків – це нестача фінансування. Насправді ж з фінансуванням шкіл в Україні таких істотних проблем немає, все впирається лише в небажання керівництва складати фінансові запити.
В основі фінансування шкіл лежить фінансове планування. Перед початком кожного року школи повинні скласти план того, що їм буде потрібно – меблі, господарські матеріали, спортінвентар, і т.д. У цих запитах керівники шкіл повинні чітко прописати, скільки грошей їм потрібно на ту чи іншу позицію.
Після цього місцевий орган влади, якому підпорядковується школа, виділяє зазначену суму. Так, буває і таке, що вище керівництво може не схвалити бюджетний план і не виділити гроші.
Причини можуть бути різними, від нестачі грошей у місцевому бюджеті до невміння представників шкіл складати кошториси і аргументовано відстоювати свою позицію.
Але школам набагато простіше взяти ці гроші у батьків своїх учнів, ніж обтяжувати себе і складати грамотні бюджетні запити.
Стосовно державних витрат на освіту, то з кожним роком суми збільшуються. До того ж, майже половина всіх грошей йде саме на середню освіту.
Так, якщо 2016 року загальні витрати на освіту становили 129 млрд грн, а конкретно на середню освіту – 56 млрд грн, то 2017-го ці суми вже зросли до 177 млрд грн і 84 млрд грн відповідно.
“Коштів на якісну освіту не вистачає навіть в найрозвиненіших державах. Це дуже цінний матеріал, тому що завжди потрібно шукати нові методики. Зараз ми маємо унікальну систему, освітній бюджет щорічно пропорційно зростає.
Реформа “нової школи”, яка зараз активно розвивається, стимулює навчальні заклади бути ефективнішими управлінцями майна.
Дуже важливо навчити школи управляти майном, бюджетами, фінансовими потоками. Тому що дуже часто навіть бюджетний запит не здають тільки тому, що в школі немає фахівця, який міг би це зробити”, – розповів Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Україна на презентації інструкції про те, як батьки можуть контролювати закупівлі шкіл.
Юрчишин додав, що дуже часто гроші за школою закріплені, але навчальний заклад їх просто не вибирає, тому що набагато легше сказати, що люди з управлінь не дають кошти – в результаті трохи простіше зібрати ці гроші з батьків.
Єгор Стадний, виконавчий директор аналітичного центру CEDOS в коментарі сайту “Сегодня” розповів, що все питання – наскільки директори компетентні в тому, щоб складати бюджетні запити, які вони надсилають до районів чи до інших установ, щоб покрити всі витрати.
“Йдеться про те, що директор повинен бути дуже хорошим фінансовим менеджером, або мати у себе дуже хорошого фінансового менеджера – людину, яка здатна порахувати, скільки їм потрібно господарських матеріалів, скільки коштів потрібно на ремонт, і т.д. Все це потрібно передати і довести до логічного завершення, щоб все це не обрізали в тому органі, якому підпорядковується школа.
Я бачу це основною проблемою, оскільки через невміння керівників шкіл складати такі запити вони знаходять простіший шлях – перекласти це на плечі батьків. Батьки ж не кинуть напризволяще своїх дітей. Навіщо морочитися з прогнозуванням? Ось буде потрібно, наприклад, вікно поміняти, або ще щось – батьки скинуться”, – говорить Єгор Стадний.
Кастовість і сегрегація: як батьки погіршують ситуацію
Але проблема не тільки в школах. Дуже часто саме батьки ініціюють збір коштів на все, що можна. Згадаймо хоча б недавню історію з харківської школи, коли представниця батьківського комітету не дала учениці торт, замовлений до закінчення чверті, оскільки її батьки не здали гроші на святкування.
А на прохання дівчинки піти додому вчителька відмовила, тому дитині довелося просто сидіти і спостерігати, як її однокласники святкують.
Такі ситуації далеко не поодинокі. Батьківські комітети повсюдно складають плани, кошториси, вирішують, що потрібно подарувати конкретному вчителю, як відсвяткувати закінчення навчального року, які парти до класу краще купити. Тим, хто з ними не згоден і не хоче здавати гроші, загрожує клеймо ізгоя.
“Тут батьки виступають в ролі своєрідної касти, яка до свого кола впускає лише тих, хто гроші здає, скидається на ці бенкети і т.д. А інших просто виключають з цієї касти, і це виливається в те, що часто люди забирають документи з школи і змушені звідти бігти в буквальному сенсі.
Тому що все це позначається на дітях. І це не людські відносини, люди так не поводяться. Я вважаю, що це просто неприкрита сегрегація. Поки будуть практики збору грошей, ми спостерігатимемо за витісненням тих дітей, родини яких не хочуть скидатися, неважливо з яких причин – чи у них немає грошей, чи вони не згодні з такою політикою.
І ось таких людей виживатимуть. Я вважаю, що батьківські внески не просто нелегальна річ, про що неодноразово говорилося – це антигуманна річ, тому що це неприкритий спосіб вижити зі свого касти тих людей, які не хочуть так робити, та й не повинні так робити”, – коментує ситуацію Єгор Стадний.
За результатами дослідження Transparency International Україна з’ясувалося, що 9 з 10 батьків регулярно сплачують щомісячні внески. Майже чверть всіх опитаних заявила, що платить близько 50 грн щомісяця, а найпоширенішими є щомісячні внески від 30 до 200 грн.
Коли батьків запитали, на що вони найчастіше здають гроші, найпопулярнішими відповідями виявилися: “на ремонт” (19,9%) і “невідомо” (19,6%). На третьому місці були “господарські товари” (16,5%), під якими батьки мали на увазі закупівлю лампочок, рушників, серветок, миючих засобів тощо, далі – “канцтовари” (8%), “оплата послуг охорони” (7, 3%) і “подарунки/премії вчителям” (6%).
За фактом і керівництво шкіл, і надто ініціативні батьки, які хочуть обдарувати всіх вчителів путівками до теплих країн і квітами, займаються звичайним вимаганням, прикриваючись тим, що все це робиться на благо дітей.
Якщо ви виступите проти, найімовірніше, вам скажуть – не хочете, не здавайте, це добровільно. Але після відмови від цієї “благодійності” дитина, чиї батьки не захотіли в черговий раз скидатися, відчує на собі несхвалення інших однокласників і вчителів.
Олена Бондаренко, співголова ГО “Батьки SOS”, розповідає, що минулого року їх організація намагалася підрахувати, скільки батьківських грошей йде на середню освіту. Суми вийшли захмарними.
“Зібрати цю інформацію, скільки грошей готівкою батьки передали один одному в руки, а потім кудись вище, просто нереально. Тим не менш, ми спробували. Ми опитали батьків по Києву, скільки грошей вони здають до фонду школи і класу щомісяця. Ми не питали, скільки щорічно вкладають в ремонт класу – там сума збільшилися б удвічі.
Так ось, за нашими приблизними підрахунками ця сума в Києві сягає двох мільярдів гривень. Ми опитали близько 20% шкіл і садочків, а потім це все помножили на кількість закладів, які є в столиці”, – каже Олена Бондаренко.
Вона додає, що батьки помилково думають, нібито, вкладаючи гроші в школи, вони інвестують в майбутнє своєї дитини. Насправді це інвестиції в те, що керівництво навчальних закладів і далі працюватиме за принципом невтручання.
“Ви інвестуєте в те, щоб наша влада завжди могла сказати: “нічого, що ми парти не купили, батьки куплять”. І ми самі винні в тому, що привчили місцеву владу перекладати відповідальність на наші плечі”, – зазначила Бондаренко.
Незаконно, але невикорінно: як виправити ситуацію
Міносвіти вже зазначало, що батьків не можуть примушувати здавати гроші в школах. Ми поспілкувалися з юристом, який пояснив, чому це дійсно незаконно.
“Будь-які вимоги про примусове фінансове забезпечення потреб навчального закладу за рахунок батьків школярів (ремонт приміщень, придбання підручників, канцтоварів, подарунків тощо) – незаконні і не вимагають виконання.
Згідно зі статтею 53 Конституції України, статті 4 Закону України “Про освіту” кожен має право на безкоштовне отримання повної загальної середньої освіти відповідно до встановлених стандартів освіти”, – пояснює молодший юрист ЮК “Де-Юре” Микита Буров.
Він також розповідає, що є рішення Конституційного Суду України від 4 березня 2004 року, в якому зазначено, що безоплатність освіти, як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги.
Крім того, є лист Міносвіти від 10 серпня 2018 р., в якому прописано наступне:
“Будь-які форми тиску на батьків з приводу сплати ними будь-яких засобів або їх примус до придбання робочих зошитів, підручників, посібників, хрестоматій, телевізорів, комп’ютерної техніки, проведення ремонтів у класах і т.д. для реалізації освітньої програми навчального закладу і досягнення учнями результатів навчання, визначених державними стандартами загальної середньої освіти, є прямим порушенням положень Конституції та законів України“.
“Разом з тим, з огляду на положення статті 79 Закону України “Про освіту”, добровільні внески у вигляді коштів і матеріальних цінностей від фізичних осіб також можуть бути джерелами фінансування навчальних закладів, однак така допомога можлива виключно за власною ініціативою і на добровільних засадах.
У разі отримання навчальними закладами публічних коштів їх засновники зобов’язані оприлюднювати на своїх веб-сайтах не тільки кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, а й інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також повідомити про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством”, – підсумував Буров.
Однак незаконність процесу не зупиняє керівників шкіл, вчителів та самих батьків. Гроші продовжують збирати на що завгодно, а тих, хто відмовляється скидатися, часто дискримінують.
Єгор Стадний каже, що цей гордіїв вузол повинні розрубати безпосередньо самі школи, зробивши збір коштів абсолютно неприйнятним.
“Тільки на місцях школи повинні чітко сказати – ніяких квітів, ніяких тортів, ніяких шоколадок, ніяких путівок, або що вони там купують. Це повинно стати абсолютно неприйнятним, щоб самі батьки не могли скидатися. Тільки так це можна вирішити. Та, зарплата маленька, та вчителі це не супершикарна професія. Але я не знаю, як торти, або квіти тут допоможуть”, – пояснює експерт.
Він додає, що працювати над фінансуванням шкіл повинна місцева влада, яка може давати надбавки до зарплати вчителів, збільшувати надходження до місцевих бюджетів і вирішувати проблеми з нестачею грошей.
“Місцева влада може подумати, наскільки добре вона здає комунальне майно, наскільки добре вона здає площі під рекламу. У багатьох містах з цим проблеми – коли за заниженими цінами все віддається своїм людям. А потім в бюджеті недостатньо грошей. Всі ці речі пов’язані між собою.
Кожній людині зазвичай здається: мовляв, навіщо нам возитися з цим, давайте просто скинемося. Але на національному рівні це тільки поглиблює проблему, а не вирішує її.
Замість того, щоб об’єднатися і не скидатися грошима, щоб місцева влада почала нормаль про отримувати доходи і витрачати їх на школи, люди вибирають найпростіший варіант”, – зауважив Стадний.
Незважаючи на те, що вимагання грошей залишається незаконним, до поліції з такими справами не йдуть. Адже якщо батьки прийдуть до правоохоронних органів і скажуть, що у них вимагають гроші, в навчальному закладі просто заявлять, що йдеться про добровільні внески. Тільки ось дитину зі школи після такого доведеться забрати, тому що її, дуже ймовірно, почнуть цькувати.
Проте, миритися з цією ситуацією не варто. Адже якщо не чинити опору, нічого не зрушиться з мертвої точки, батьки продовжуватимуть скидатися на “нові штори” і подарунки вчителям, свято вірячи в те, що таким чином дають дитині путівку в життя.