Неділя, снігопад, а дорожники сплять
Раз в місяць поїхали з сім’єю до моїх батьків в гості у село Маловоди Теребовлянського району, та й то через снігопад сьогодні вранці були змушені поспішно втікати.
Спочатку довелося трохи попрацювати лопатою – прогорнули сніг, щоб з нашої бічної вулиці вибратися до центральної сільської дороги. Виїхали на трасу нормально. А там далі видно хто працює, а хто в неділю святкує.
В межах Золотниківської громади Теребовлянського району дорога трохи засніжена, але розчищена.
А на кордоні з Козівським районом починаються уже випробування для водіїв. Від села Ішків дорога не розчищена, місцями перемітає, їхати можна, але треба бути дуже уважним. Транспорту на трасі дуже мало.
Підйом зі сторони Тернополя через Ішківський ліс складний. Але нам повезло, бо їхали вниз. Дорогу через “Трощу” (болото, про яке йдеться у романі Василя Шкляра) теж місцями замітає снігом.
У Городищі на горбі два рази вітер мені раптово всипав снігу на лобове скло. Не бачив дороги, почав гальмувати, злетів у кучугуру снігу.
Завдяки добрим людям, які зупинилися за мною, швидко виштовхнули авто і поїхали далі. У Городищі зустріли трактор Т-40 з лопаткою, який щойно їхав у напрямку до села Купчинці.
Думав далі з Городища на Тернопіль по трасі Стрий-Знам’янка буде трохи легше. Але де там. І сліду нема, щоб хтось чистив дорогу. І так аж до Тернополя.
У Тернополі Об’їзна місцями трохи розчищена, трохи на розчищена. На підйомі в напрямку від Петриківського перехрестя до “Берегині” уже скупчуються перші фури, які застрягли.
На Об’їзній бачив два грейдери. По місту ніби щось трохи чистили зранку, але на дорозі каша.
Біля нашого під’їзду і біля сусідніх поки що не видно жодних натяків на те, щоб хтось збирався чистити дороги.