Терноград оперативно. достовірно. цікаво На Тернопільщині несподівано померла Людмила Войтко – викладач дитячої психології Кременецького обласного гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка.
Про втрату близької людини написала у соцмережі її дочка.
Людмила Остапівна Войтко родом з Лановеччини, проживала та викладала у Кременці. Люди з великою повагою відгукуються про цю неймовірну жінку, називають її великою Людиною, чуйною Жінкою та чудовим Педагогом.
“Не вірю…. не можу і не хочу вірити в це… Це ніби злий жарт чи може я сплю і це просто страшний сон… Сьогодні моє серце вдруге розірвалось. Сьогодні я перестала відчувати землю під ногами. Сьогодні ти пішла у другий світ… Кілька днів тому ти мені сказала «Хочеться в яскравий світ, бо тут він біло-сіро-чорний». Я знаю, ти не мала на увазі той світ!!! Це просто якесь жорстоке дежавю…
Мама… Мамочка моя… Ти ж все, що в мене лишилось. Ти ж мій сенс життя. Ти мій дім, мої молитвами і мої думки…
Як же тепер без тебе? Мамаааа….
Я ще не навчилася жити без тата, минуло тільки 5 місяців і 3 дні як його не стало, а сьогодні і ти…. Я знаю, як тобі було важко, знаю, як ти скучала за ним…
Час не лікує… З часом біль стає тупим і пронизує наскрізь…
Ти не могла… ти не мала права піти зараз… Чуєш???
Знову в житті мій другий найдовший політ… Найдовший транзит… Найдовша дорога додому… Страшний біль і дикі сльози… Душа кричить і рветься…
Боженька, чому ти забираєш у мене всіх???? Забери все, але поверни батьків… Без них життя чорно-біле…
Як же це боляче, мама… Мааааам….
Я тааак тебе люблю! Не можу усвідомити і прийняти цей страшний факт. Ти повинна була ще жити і жити!!!!! Ми ж мали зустрітися через тиждень! Ми ж так чекали цього….
Слів не хватить сказати все, що зараз на душі. Я просто хочу до тебе…”, -написала дочка у своєму повідомлені, пише “0352”.
“Дуже шкода… Дуже… Я до останнього мала надію, що це НЕПРАВДА… АЛЕ НАЖАЛЬ… Все таки її вже НЕМАЄЄЄ. ВЧОРА ПОМЕРЛА учасник групи, яка родом є з ЛАНОВЕЧЧИНИ… Це ЛЮДИНА, ПЕДАГОГ, ЖІНКА та ПРОСТО ХОРОША ЛЮДИНА- з ВЕЛИКОЇ БУКВИ, яка БУЛА такою та залишиться у моїй пам’яті….НЕХАЙ ЗЕМЛЯ БУДЕ ВАМ ПУХОМ Людмило Остапівно….СУМНО”, – написала Галка Гривас.
Валентина Шпак: “Аліночко, дорога наша дівчинко.Не можна і не хочеться вірити у цю страшну звістку. Ми, іі друзі, глибоко сумуємо , сльози самі ллються, а пам’ять видає лише образи веселоі, щасливоі нашоі Люди. Хочеться Тебе підтримати, але як….?? Як зменшити Твій біль?? Які сказати слова?..Знай, що ми зТобою! А нашій Людмилі– вічна пам’ять…”.
Іванка Осмола: “Прийми мої співчуття Аліна…… Нехай з Богом спочиває, а земля нехай буде її пухом. Тримайся, адже таке життя у нас, але у всіх по різному. Тепер тільки потрібно молитися за душу матусі і твого батька….. Вічна пам’ять їм”.
Nadia Kaminska: “Аліночка,немає слів, щоб виразити цей біль.4 грудня я була в Кременці і ми разом з мамою сиділи за столом та довго спілкувалися.Згадували татка та тебе.Не вірю, що таке сталося.Тримайся дитятко та молись.Бог допоможе тобі пережити це стражне горе.Будь сильною .Батьки завжди будуть поруч з тобою.Вони- твої ангели охоронці.Душа кричить, та нічого не можна повернути назад”.
Висловлюємо щирі співчуття… Нехай земля буде їй буде пухом…