Терноград оперативно. достовірно. цікаво Симон Петлюра є однією з найвизначніших постатей в українській історії.
Окрім значних досягнень на військовому та політичному поприщах Петлюра зарекомендував себе як відмінний театральний та літературний критик.
Проте сьогодні йтиме не так про всю його біографію, як лише про деякі найцікавіші факти. А саме:
1. Справжнє ім’я Петлюри – Семен. Проте в молодості юнак захопився відомим революціонером Сімоном Боліваром аж так сильно, що захотів бути на нього схожим. Це йому вдалося не лише своєю діяльністю. Так, не роздумуючи Петлюра став Симоном (ім’я Сімон не захотіли офіційно реєструвати).
2. Юнак від початку отримував духовну освіту: спочатку в церковно-парафіяльній школі, а згодом – в духовній семінарії. Проте його постійно вабило світське життя, а найбільше – музика, література й історія. Саме вступ до української громади у 1898-му геть відбив інтерес хлопця до духовенства.
3. Петлюра, за своєю натурою, завжди був бунтарем. Так, у 1901-му його разом з кількома друзями виключили зі семінарії. Усе – через революційні настрої. Проте хлопець не засмутився, а вирушив до Львова, де працював у «Літературно-науковому віснику» під керівництвом Михайла Грушевського.
4. У станиці Смоленській, що на Кубані (куди Петлюра переїхав добровільно), юнак активно пропагував українське. І це не дивно, адже понад 85% всього поселення становили насильно перевезені козаки-чорноморці. Українські настрої, попри всі спроби русифікації, дали Петлюрі поштовх до написання кількох творів і неймовірних роздумів, якими він щедро ділився зі своїм щоденником.
5. Бунтарство Петлюри було з ним до кінця і навіть призводило до арештів. Так, вперше за грати Симон потрапив у грудні 1903-му. Тоді на Кубані його спіймали за виготовлення та розповсюдження антицарських листівок. Частково влада була невдоволена співпрацею з «Літературно-науковим вісником» та «Записками Наукового товариства імені Шевченка». Проте вже в березні 1904-го Симона випустили під заставу. Скориставшись моментом, він переїхав до Києва.
6. Навіть попередній арешт та нагляд від влади не втихомирили запалу Петлюри. Так, у 1905-му він бере активну участь в діяльності Української соціал-демократичної партії, активно підтримуючи революцію. Численні заклики до боротьби та національного визволення привернули додаткову увагу влади. Як результат, Симона знову кілька разів затримували, але, на щастя, так і не відправили у заслання.
7. У 1911-му Петлюра переїхав до Москви, де його чекала кохана. Полтавка Ольга Більська навчалася в Московському університеті. Пара була разом з 1910-го, відтоді навіть разом жили, проте зареєстрували шлюб офіційно аж в 1915-му. До слова, в 1911-му в них народилася донька Леся (на жаль, померла у 1941-му).
8. Військова кар’єра Симона розпочалася з 1916-го. Саме тоді він вступив на службу до Земського союзу. Вже в травні 17-го він став головою Генерального військового комітету, а 28 червня 1917 року – генеральним секретарем у військових справах. Серед всіх оточуючих Симон користувався неабиякою довірою, мав беззаперечний авторитет.
9. З кожним днем авторитет Петлюри невпинно ріс. Дійшло навіть до того, що його постфактум включили до складу Директорії. А вже після лютого 1919-го Симон очолив керівний орган, зосередивши в своїх руках неабияку владу.
10. Після провалу своєї армії Петлюра разом з донькою втік до Європи. Так, 10 травня 1926-го він святкував день народження в Парижі. Тоді в кафе за столиком поруч сидів Нестор Махно з приятелем Шварцбардом. Останній ледь стримався, аби не вбити Симона. До слова, вже через 15 днів – 25-го травня – смерть таки наздогнала Петлюру. В тому ж таки Парижі, виконуючи замовлення більшовиків, його застрелив друг Махна Самуїл Шварцбард.
Читайте також:
10 цікавих фактів про Михайла Грушевського