Терноград оперативно. достовірно. цікаво Заробітки бувають різні – хтось їде в чужу країну, а хтось возить людей за кордон. В обох випадках є як свої переваги, так і недоліки. Деколи навіть важко сказати де й чого більше.
Наш сьогоднішній герой просить не вказувати імені й навіть того, де проживає, аби не спровокувати себе. Проте він люб’язно погодився розповісти про долю перевізника.
– Насправді тут дуже багато нюансів, а робота важка і напружена, – розповідає хлопець.
– Що спонукало тебе стати таким перевізником?
– Багато що. По-перше, треба було шукати роботу. По-друге, хотілося дійсно чогось досягти в матеріальному плані, а не жити від зарплати до зарплати. По-третє, у мене за кордоном батьки, якраз у тій державі, куди я вожу людей, і це дає змогу бачитися з ними частіше.
– З чого все починалося?
– Мій знайомий теж возить людей на заробітки за кордон. За кілька років роботи він вже зміг заробити на дві гарні автівки та квартиру в місті. Якось розговорившись, він запропонував поїхати кілька разів з ним і я погодився. Тоді я ще думав що це дрібниця – сів, набрав людей та й поїхав. Але все далеко не так. Тут багато нюансів й недоліків. Хоча так, ти заробляєш і то не погано.
– Які саме нюанси та недоліки?
– В першу чергу, пошук людей та вакансій для них. Я ж не просто везу людину в зазначене місто, але й мушу забезпечити її роботою. Не знаю, хто і як, але я завжди все перевіряю, аби то не було «кидалово» чи якесь рабство, бо й таке може бути. Якщо людині щось не підходить – то я її забираю і за свої кошти перевожу на інше місце.
Ще однією не меншою проблемою є «здирники» – прості бандити з 90-х. Так, вони справді існують і їм треба платити. Ще коли я тільки починав їздити, їх було багато – майже кожну велику трасу такі «кришували» і вимагали від перевізників гроші, бо як не заплатиш – поб’ють і тебе, і машину, а деколи ще й людей, яких ти везеш. Зараз їх вже менше, але ціни деколи вони ставлять захмарні. Тут головне не сваритися і не впиратися рогом.
Багато залежить від кордону і митників. Там теж є свої знайомі, які не так сильно перевіряють і пришвидшують процес проходження кордону. Рідко буває, щоб когось не пустили.
– Не пробував боротися з тими «здирниками»?
– Інші перевізники сказали, що це марна справа. Вони й самі мають неабиякий захист, а коли попреш проти одного, то й інші тобі життя не дадуть. Це той момент, коли краще не рипатися. Я не пробував і навіть не хочу того робити.
– Якщо все так небезпечно, то чому не пробував змінити роботу?
– Можна непогано заробити, до того ж, перед тобою відкриваються гарні можливості. Тут є декілька нюансів.
Перше: це лише для інших ти простий водій, який перевозить людей на заробітки. Насправді це дуже хороша, хоч і виснажлива робота, яка дозволяє непогано заробити і побачити світ.
Друге: ти маєш безліч можливостей і знайомств. За роки праці я завів корисні зв’язки, які вміло використовую й до сьогодні. Якщо цим не зловживати, то все просто прекрасно.
А от що стосується небезпеки, то тут як сказати. Раз в рік ти заплатиш відповідну суму і маєш захист. Так, хоч вони і беруть своє, але роботу виконують і якщо ти на їх території попадаєш в проблему будь-якого характеру – її вирішують миттєво.
– Ти говорив про переваги. Якщо не секрет, які вони?
– Перш за все, я зміг зробити собі громадянство європейської країни. Насправді це дуже важко і майже не можливо, коли ти там не живеш постійно. Купив більшу машину для перевезення, квартиру в Україні в рідному місті й ще багато чого. Якщо закрити очі на всі недоліки, то це дуже хороша робота.
– Скільки ти заробляєш?
– По-різному, але менш як 800-1000 доларів в місяць в мене ще ніколи не було.
– Плануєш розширювати свій бізнес?
– Я це зробив нещодавно – купив більшого автомобіля для перевезення. А далі буде видно. Хотілося б купити ще одну машину і взяти водія, розширити спектр країн і робіт, але то треба робити поступово, вивчаючи ринок праці, попит. Поки все стабільно й налагоджено працює, то краще не ризикувати.
Христина СЛОТА, “Терноград”