Терноград оперативно. достовірно. цікаво Крахи, обвали та атаки на Україну – це лише припущення, можливі ризики, з якими ми можемо зіткнутися у 2018 році.
Сподіваємося, що все наведене нижче нас обмине або відбудеться, але не наступного року. Найкраще, звісно, — не відбудеться ніколи, пише “Економічна правда”.
1. What if Bitcoin vsyo…
Незважаючи на неоднозначне сприйняття біткоїна, він прийшов надовго. Як би ми до нього не ставилися, але тепер ця криптовалюта — частина фінансової системи. Якщо ж руйнується частина, то може похитнутися вся система.
Чому ми про це говоримо? Тому що недавно глобальний економіст Deutsche Bank Торстен Слока назвав крах біткоїна одним з ключових ризиків 2018 року.
Це вже не здається таким божевіллям, як, наприклад, вісім-дев’ять місяців тому, проте капіталізація біткоїна перевищує 250 млрд дол. Якщо говорити про основні криптовалюти, то це майже 560 млрд дол.
Сказати, що трапиться, якщо криптовалюта “впаде”, ніхто із світових фінансистів не береться. Якщо це таки станеться, Україна точно не залишиться осторонь. Причому постраждають не лише власники “крипти”.
Якщо впаде біткоїн, то блокчейн, який позиціонували як революційну технологію і яку впроваджують багато країн, теж стане виглядати менш надійною.
“Якщо біткоїн перестане працювати, гроші, які інвестори передали раннім послідовникам, залишаться у ранніх послідовників. Гроші не “згорять” і не “загубляться”, біткоїни нікуди не подінуться. Просто їх вартість зменшиться або буде дорівнювати нулю”, — пояснює керівний партнер BlockchainLab Станіслав Подьячев.
В інвестуванні є золоте правило: чим більша потенційна прибутковість, тим вищі ризики. Інвестори повинні це знати.
Крім того, у світі є понад 1 тис альткоїнів — віртуальних валют, схожих на біткоїн і створених для вирішення схожих завдань. Вони можуть статиі альтернативою для користувачів, чий бізнес тісно пов’язаний з криптовалютою.
“Навіть якщо програмний код біткоїна виявиться недосконалим, і система зазнає краху, сама ідея про зниження ролі традиційних фінансових посередників, що оселилася в умах величезної кількості людей, знайде інше втілення”, — вважає Подьячев.
2. Примара фінансової кризи
Апокаліптичні прогнози щодо краху світової фінансової системи з’являються кожного року. Українці, які звикли жити в стані перманентної кризи, навіть не звертають на це уваги. Проте така загроза існує, і Україна тоді постраждає більше за інших.
Згідно з дослідженням Deutsche Bank, фінансові кризи відбуваються все частіше, стаючи майже нормою сучасного життя. У банку наголошують, що ця тенденція стала помітною після падіння Бреттон-Вудської системи, яка після Другої світової війни фіксувала обмінні курси і, в основному, прив’язувала їх до ціни на золото.
“Нинішня система гнучка. Вона дозволяє випустити стільки грошей, скільки необхідно, і пом’якшити фінансову кризу. Однак це також може стати основою для наступної великої кризи”, — кажуть вони.
Так, найбільший денний обвал на американських фондових біржах стався у 1987 році. Так звана азійська криза припала на 1997-1998 роки. Досі свіжі у пам’яті події останньої фінансової кризи 2008 року.
Це свідчить про те, що світова економіка розвивається циклічно. Від кризи до кризи проходить приблизно однаковий відрізок часу. Що стосується спускового механізму, то в сучасному світі накопичено достатньо загроз. Кожна з них здатна стати першим камінчиком, який спричинить сходження лавини.
Чим більше часу відділяє світову економіку від останньої кризи, тим інтенсивніше аналітики обговорюють приблизну дату і ймовірні причини майбутнього апокаліпсису. Світ не перебуває поблизу “нормальних” умов, пише The Economist.
Ризиків чимало: злет біржових індексів в умовах помірного зростання економіки, рівень інфляції у США, плани ядерних випробувань Північної Кореї, потенційна бульбашка на ринку житла у Швеції та Норвегії, Китай з астрономічними боргами та “перегрітим” ринком нерухомості.
Найгірша новина в цій ситуації — сировинний тип української економіки. Глобальні кризи завжди обвалюють ціни на сировину і сильно б’ють по доходах українського бюджету та курсу національної валюти.
3. Кібератаки
Для України це один з найбільших викликів. Події 2016-2017 років це лише підтверджують. Найбільшу в своїй історії кібератаку Україна пережила у липні 2017 року, але це тільки початок.
На думку фахівців, кібератаки будуть спрямовані на критичну інфраструктуру і системи голосування.
Так, генеральний директор компанії Information Systems Security Partners (ISSP) Роман Сологуб вважає, що в Україні атаки на критичну інфраструктуру триватимуть.
Мета атак — утримання тактичного контролю над інфраструктурами і тестування нових технологій кібератак на автоматизовані системи управління.
“В Україні збільшиться кількість кібератак, спрямованих на розробників програмного забезпечення, провайдерів IT-сервісів та інші компанії, які надають інформаційні, консалтингові та фінансові сервіси. Мета кібератак — отримання доступу до більшої кількості об’єктів інфраструктури”, — каже експерт.
За допомогою захоплення таких майданчиків можливі масові і координовані кібератаки.
Розробники антивірусного ПЗ з компанії ESET також очікують атак на об’єкти критичної інфраструктури та електронні системи голосування. На їх думку, у 2018 році не вдасться уникнути втрат конфіденційних даних і поширення програм-вимагачів.
“Однією з найнебезпечніших загроз для систем управління виробничими процесами стала шкідлива програма Industroyer, яка використовувалася під час атаки на енергосистему України. Ця небезпека загрожуватиме і у 2018 році.
Цілями атак в майбутньому може стати не тільки мережа електропостачання, а й сфери оборони, охорони здоров’я, водопостачання, транспорту, виробництва”, — пишуть фахівці ESET.
Технологічне втручання у виборчий процес може загрожувати легітимності виборів. Таким чином, всі аспекти виборчої системи повинні розглядатися як частина важливої інфраструктури країни, яку треба надійно захищати.
Питання інформаційної безпеки стоять на порядку денному не перший рік, але вирішуються вони вкрай повільно.
“Наші дослідження показують, що за останні чотири роки істотних зрушень у сфері інформаційної безпеки не сталося. Це дозволяє прогнозувати, що протягом наступного року ситуація навряд чи істотно зміниться”, — зазначає керівник практики надання послуг у сфері інформаційної безпеки та IT-ризиків компанії EY Дмитро Лазученков.
Разом з тим, на його думку, керівництво України почало усвідомлювати масштаби проблеми і стало виділяти ресурси на посилення інформаційної безпеки. “На жаль, поки що зусилля влади схожі на гасіння пожеж, ніж на системний підхід”, — резюмує він.
4. А якщо МВФ vsyo
Тут уже йдеться не про глобальні тенденції, проте це важливий ризик: Україна впевнено рухається до чергового дострокового завершення відносин з основним кредитором.
Зрив співпраці з МВФ Нацбанк називає головним макрофінансовим ризиком 2018 року, і не дарма.
За роки співробітництва з фондом Україна виконала хіба що першу програму МВФ — у 1994-1995 роках. Тоді уряд отримав два транші на 763,1 млн дол. Після цього жодна з програм не була виконана повністю.
Цього разу Україна не тільки не виконала вимоги для отримання наступного траншу, а відмовилася виконувати одну з вимог, яка стала ключовою для отримання останнього, четвертого траншу обсягом 1 млрд дол.
Невиконання підписаних домовленостей може не тільки поставити на тривалу паузу подальшу співпрацю з кредитором, а й винести на порядок денний питання про повернення Україною останнього траншу.
5. Обвал на ринку нерухомості
Це ще один внутрішній недооцінений ризик.
Про ризики, пов’язані з надлишком житла на ринку нерухомості, експерти почали говорити ще у 2016 році. Однак широке обговорення цієї проблеми почалося влітку 2017 року після публікації звіту НБУ про фінансову стабільність.
У чому загроза? На ринку утворився надлишок квартир через низький попит. Про низьку активність покупців свідчить маркетингова політика забудовників, пояснює регулятор.
Для залучення покупців будівельні компанії пропонують пільгові умови кредитування в партнерстві з банками та знижки до 20% у разі повної оплати вартості. У 2016 році знижки становили 5-10%.
Про низький попит свідчать і низькі обсяги іпотечного кредитування. У 2016 році банки позичили на придбання, будівництво і реконструкцію нерухомості 736 млн грн. У 2012 році цей показник становив 2,5 млрд грн.
Крім того, нема точних даних про кількість угод на первинному ринку. Всі цифри, які наводять аналітики та експерти, неточні і ґрунтуються на інсайдерській інформації.
Тож експерти пророкують повторення ситуації 2008-2009 років, коли зупинилися численні будівництва і постраждало багато українців.