Терноград оперативно. достовірно. цікаво Люди невдоволені тим, що їхня мізерна зарплата може ще зменшитися через скорочення кількості робочих днів.
Дев’ять заяв датовані одним днем, коли на пошті оголосили про зміну графіка, повідомляє ТСН.
“Сказали, що все”, – констатує керівник Почаївського відділення зв’язку Марія Нек. Пані Світлана пояснює, що впаде листоноша від надмірної роботи, адже тепер її слід робити швидше, а взимку використовувати старий службовий велосипед забороняє техніка безпеки. Пішки ж обійти 14 вулиць її дільниці протяжністю майже двадцять кілометрів нереально, а керівництво наказує ще й збільшити швидкість руху.
Якщо раніше за нормами їй виділяли дві хвилини на обслуговування однієї людини, то тепер і їх зменшили. Але насправді, щоб видати людині пенсію, жінка витрачає щонайменше десять хвилин. “От приходжу, даю розписатися, нарахую гроші, перерахують, бо вона мусить після мене перерахувати. Ще товару пропоную, як-то кажуть”, – пояснює поштарка Світлана Хоміч.
Листоноші нарікають, що з них зробили ходячі магазини.
“Оце для бабки-пенсіонера товар першої необхідності – кава! Бабця купує таблетки від тиску – ми їй каву носимо. Бабка получає пенсії півтори тисячі — бабка візьме шоколадку за 21 гривню?”, – пояснюють вони. Поштарки тягнуть на собі торби з пляшками олії і банками томатної пасти: “Я собі буду спаковувати в свій пакет, я знаю ціну, буду людям пропонувати”.
Наймолодшій почаївській листоноші Юлі 26 років, дівчина, пакуючи поштарську торбу, губиться у назві власної професії – вантажник, носій, марафонець, інкасатор чи продавець. “По нормативах має бути сумка не більше 7-8 кілограм”, – каже вона. На практиці ж виходить 15-кілограмова.
З нею вирушає на дільницю стоптувати своє взуття. Поштарські чоботи — це найболючіша тема листонош. “Це нам дали чоботи, щоб ми ходили зимою. Вони слизькі. Стань на нього в льод. В нас нема ні льодоходів, нічого”, – каже Оксана Гнатишин. Про свої проблеми листоноші говорили не раз, але їх ніхто не чує.
“Нам доводять, що ми нічого не носимо, нема навантаження в нас, бо в нас мало газет. Подивіться, будь ласка, коли я його розсортую, в якій порі я звідси вийду. Ніч буде. Скоротили один день – раз, зарплата взагалі мала – два, ну і нема ні лікарняного, ні відпустку такої нема, нічого”, – нарікають працівники.
Районне поштове керівництво дає такі пояснення, що зрозуміти їх не ладен, здається, ніхто.
“В малій заробітній платі. Але кожна людина для себе визначає, от моя заробітна плата мене теж не влаштовує. Я не можу сказати”, – говорить директор Кременецького Центру поштового зв’язку Петро Брик.
Як і хто буде розносити пенсії, комунальні квитанції, листи чи газети десяти тисячам жителів Почаєва наприкінці грудні – невідомо.